Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Віталія Бориса

 

Борис

Віталій Віталійович

(2000 - 2025)

 

       Віталій народився 21 січня 2000р. в місті Ніжині Чернігівської області. Тут пройшли його дитинство і юність.

Навчався у Ніжинській загальноосвітній школі №11. Після закінчення закладу у 2015 році вступив до Ніжинського агротехнічного коледжу, де вчився за спеціальністю «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж». Після навчання в коледжі вступив до Ніжинського агротехнічного інституту, де по закінченню вишу, здобув вищу освіту та диплом магістра.

З юнацьких років захоплювався грою на гітарі і брав активну участь в народній самодіяльності при будинку культури.

Працював у Ніжинському агротехнічному інституті, потім у Ніжинському коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької.

З початком повномасштабного ворожого вторгнення у складі тероборони став на захист Батьківщини.  Брав участь у бойових завданнях зі стримування ворога на Чернігівщині.

У вересні 2022-го, за контрактом долучився до лав Збройних Сил України.

Був інструктором школи загальновійськової підготовки 300-го навчального танкового полку 169-го навчального центру ім. князя Ярослава Мудрого Сухопутних військ Збройних Сил України. Попри молодий вік, вмотивований Дмитро був досвідченим фахівцем. Він навчав військовослужбовців виконувати бойові завдання в будь-яких умовах. За зразкове виконання службових обов'язків мав відзнаки. 

Із січня 2025 р. служив у 3-й окремій штурмовій бригаді Збройних Сил України (3 ОШБр). Брав участь у найгарячіших бойових операціях в зоні військових зіткнень. Сержант. Мав позивний "Джонсон".

Загинув Віталій Борис 17 березня 2025р. під час виконання бойового завдання на сході України внаслідок артилерійського обстрілу ворога від отриманих поранень.

Поховали Віталія Бориса 21 березня 2025 року на Алеї Слави в рідному Ніжині з усіма військовими почестями.

У Віталія залишилися батьки, старша сестра, племінники.

 

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Дмитра Денисенка

 

Денисенко

Дмитро Іванович

(2000 - 2024)

 

     Дмитро народився 18 січня 2000 року в селі Красне Чернігівського району Чернігівської області. Тут пройшли його  дитинство та  юнацькі роки.

Навчався у місцевій  школі, а після її закінчення у 2017 році вступив до Державного професійно-технічного  навчального закладу № 16, де вивчився на кухара-кондитера. Працював за різними професіями.

28 травня 2024 року за контрактом вступив до лав Збройних Сил України. Служив у 101-й окремій бригаді охорони Генерального Штабу. Потім пройшов військову підготовку за кордоном, а після повернення на Батьківщину, боронив східні кордони  нашої  держави.

Воював на одному із найгарячіших напрямків фронту - Покровському напрямку. На початку листопада 2024 року разом з побратимами мужньо і віддано захищав позиції поблизу населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області.

Загинув у бою 3 листопада 2024 року, до останнього подиху залишаючись вірним присязі, державі та українському народу.

Від 3 листопада 2024 року майже пів року Дмитра вважали зниклим безвісти. Опізнали військовослужбовця за допомогою ДНК-експертизи.

В останню путь 24-річного бійця Дмитра Денисенка провели 5 травня 2025 року та поховали на місцевому кладовищі рідного села з усіма військовими почестями.

 У загиблого залишилися батьки, сестра, брат.

 

 

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Андрія Демченка

 

Демченко

Андрій Сергійович

(2001 - 2025)

 

     Андрій народився 10 січня 2001 року в селі Мостище Козелецького району Чернігівської області. Дитинство провів у рідному селі в дідуся та бабусі.

Навчався в Броварській школі №8. Після закінчення школи вступив до Бобровицького коледжу економіки та менеджменту, який закінчив у 2020-му та отримав спеціальність молодший спеціаліст за кваліфікацією зоотехнік.           

В червні 2021 року був призваний на строкову службу, а вже у 2022-му підписав контракт та був зарахований до Національної гвардії України, де і проходив службу.

У лавах Національної гвардії України в умовах повномасштабного ворожого вторгнення Андрій Демченко мужньо захищав незалежність і територіальну цілісність України.

Загинув 13 січня  2025 року під час виконання бойового завдання при обороні України. В бою Андрій отримав смертельні поранення.

Поховали 23-х річного воїна 17 січня 2025 року на кладовищі села Мостище з усіма військовими почестями.

У захисника залишилися батьки, сестра, дідусь та бабуся.

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області В'ячеслава Козачка

Козачок

В'ячеслав Миколайович

(1979-2025)

 

В'ячеслав народився  23 грудня 1979 року у містечку Носівка Ніжинського району Чернігівської області. Тут пройшло його дитинство і шкільні роки.

Після закінчення навчання у міській загальноосвітній школі №4, здобував професійну освіту в училищах Мрина та Ніжина, де вивчився на кваліфікованого механіка та слюсара.

У перший день повномасштабного ворожого вторгнення приєднався до Збройних Сил України.

Більше трьох років боровся із загарбниками. Разом з підрозділом пройшов найгарячіші напрямки фронту. .Воював під Бахмутом, на Херсонському, Запорізькому та Сумському напрямках. Солдат, позивний Бабай.

Загинув 13 травня 2025 року біля населеного пункту Юнаківка Сумської області під час виконання військового завдання.

Поховали воїна на кладовищі в рідній Носівці з усіма військовими почестями.

 

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Олексія Школьного

 

Школьний

Олексій Васильович

(1980 - 2024)

 

       Народився 21 грудня 1980 року в місті Городня Чернігівської області. Тут минули його дитячі і шкільні роки.

Після закінчення школи працював у лісових господарствах Київщини, останній час – у Обухівському лісництві.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення Олексій Школьний долучився до оборонців України. У січні 2023 року він був призваний за загальною мобілізацією в частину А 4773, де служив на посаді радіотелефоніста польового взводу зв’язку роти зв’язку командного пункту. Разом з побратимами мужньо боронив східні кордони держави.

Загинув в бою 15 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.

Попрощалися та поховали Олексія Школьного на кладовищі "Піски" у рідній Городні з усіма військовими почестями.

24 лютого 2024 року в Городні оголошено Днем жалоби за загиблим Героєм.

Указом Президента України № 29/2025 від 14 січня 2025 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі, солдата Школьного Олексія Васильовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Андрія Пойди

 

Пойда

Андрій Віталійович

(2001 - 2024)

Народився 8 грудня 2001 року в селищі Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області. В дитинстві з родиною переїхав до села Ковпита Чернігівського району (Михайло-Коцюбинська територіальна громада) .

Після закінчення ковпитської школи-гімназії у 2019 році влаштувався на роботу.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення долучився до Збройних Сил України. Від 2023 року боронив Батьківщину у складі окремої механізованої бригади на східних кордонах держави. Солдат.

Загинув 18 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Поховали 22-річного бійця на кладовищі села Ковпита з усіма військовими почестями.

 

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Іллі Баланюка

 

Баланюк

Ілля Сергійович

(1996 - 2025)

 

     Народився 27 листопада 1996 року в місті Ніжин Чернігівської області.

Навчався у Ніжинській школі-гімназії №3, а потім у 35-му училищі (Ніжинський професійний аграрний ліцей).

У 2014 році за призововом долучився  до лав Збройних Сил України.

Після демобілізації працював на Ніжинському консервному комбінаті, від 2021 року  - слюсарем на комунальному підприємстві «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства». За місцем роботи Іллю згадують як відповідального і старанного працівника, надійного товариша.

З першого дня повномасштабного вторгнення Ілля став на захист нашої держави у складі 163 батальйону ТРО. Обороняв рідне місто. Потім у лавах Збройних Сил України воював на сході України: у 2022 році боронив Бахмут, у 2023-му — Кліщіївку. Під час запеклих боїв на Донеччині отримав важкі поранення.

Після лікування у 2024 році пройшов офіцерські курси і повернувся на передову. Молодший сержант. Командир відділення 80-ї десантно-штурмової бригади.

Загинув 28 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання.

Попрощалися з Героєм 6 березня у Соборі Всіх Святих та поховали загиблого у рідному Ніжині на Овдіївському кладовищі з усіма військовими почестями.