ІНФОРМАЦІЙНЕ ВІТРИЛО

  ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ БОБОК (1974-2022)   Народився 30 березня 1974 року у селі Мрин Ніжинського району Чернігівської області. Там ріс, навчався та проживав. Працював зв’язківцем на підприємстві ВУПЗГ (Виробниче управління підземного зберігання газу. До початку повномасштабної війни Володимир уклав контракт та розпочав службу в лавах Збройних Сил України. З 24 лютого 2022 року перебував у складі військової частини А7329 на посаді командира стрілецької роти. Капітан. Обороняв територію Ніжина, Чернігова та прикордонних територій області. Потім був відряджений на захист східних кордонів держави. 30 грудня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу селища Підгородне на Донеччині Володимир загинув. Попрощалися з воїном у його рідному селі та поховали його на місцевому кладовищі.  

  ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ КОТЛЯР (1985-2022)     Олексій Котляр народився 30 березня 1985 року в Ніжині Чернігівської області . Закінчив ніжинську ЗОШ №11, а у 2003 році, з червоним дипломом -   Ніжинський професійний ліцей побуту та сервісу. Протягом 2004-2006 років працював вантажником у ТОВ "Ашер". У 2003 році чоловік з червоним дипломом закінчив Ніжинський професійний ліцей побуту та сервісу, де опанував професію слюсаря-ремонтника. З 2012 році почав працювати за фахом в Інституті нейрохірургії ім. академіка А.П.Ромоданова, де і працював до останнього. З початком повномасштабного ворожого вторгнення у 2022 році чоловік вирішив стати до лав оборонців Батьківщини та у березні долучився до військової частини А7329, у складі якої обороняв рідну Чернігівщину . Після воював на східних кордонах держави, захищав Бахмут і Соледар.  30 грудня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання в районі Соледара на Донеччині Олексій Котляр загинув. Попрощалися з во

  СЕРГІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ ТЕЛУШКОВ (1998-2022)   Народився Сергій 27 березня 1998 року в місті Чернігів. Тут зростав і дорослішав . З родиною мешкав на вулиці Доценка. З п ’ яти років хлопець мріяв бути офіцером. За характером  цілеспрямований і рішучий,  з  юних літ  виховував в собі лідерські якості та вчився брати на себе відповідальність за прийняті рішення. Б ув наполегливим у виконанні поставлених задач і завжди знав, чого хоче від життя.   Сам по собі  був  оптимістичним, доброзичливим та  товариським , завжди готовим допомогти  друзям, в  людях цінував  відповідальність, принциповість,  щирість ,  чесність , надійність.  Вмів вирішувати будь-які непорозуміння безконфліктно. Мав хороше почуття гумору. Прагнучи стати військовим юнак посилено займався спортом, мав по декілька тренувань щодня і відрізнявся спортивною і міцною статурою тіла. Пізніше, у війську, за треноване тіло він отримає позивний «Крєпиш». Після закінчення  Чернігівського вищого військового авіацій

  СТАНІСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ ШЕКУН (1992 - 2023)   Народився Станіслав 14 березня 1992 році в селі Полонки Прилуцького району Чернігівської області (нині Линовицька селищна громада). У жовтні 2022 року став до лав Збройних сил України. Служив у військовій частині А1126 на посаді стрільця-номера обслуги. Солдат. Разом з побратимами віддано боронив державу, до останнього подиху захищав її суверенітет і територіальну цілісність на сході України. Загинув боєць 21 лютого 2023 року під час боїв поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщині. В останню путь провели 30-ти річного захисника України Станіслава Шекуна 4 березня 2023 року з усіма військовими почестями. Поховали його на місцевому кладовищі у його рідному селі Полонки. У пам’яті рідних, побратимів і односельців Станіслав залишиться таким яким був за життя - життєрадісним, добрим, вірним.   Джерела: На Чернігівщині попрощалися з дев'ятьма бійцями, які загинули на Донеччині та Луганщині [Електронний ресурс

Щороку 11 березня на Чернігівщині відбуваються урочистості, присвячені цій скорботній даті. На світанку 11 березня 1943 року близько 6-ї години ранку німецькій каральний загін, у складі якого були місцеві поліцаї, щільно оточив село Козари, що на Носівщині Чернігівської області. На околиці села були встановлені кулемети, трьома кільцями з живої сили та техніки. Село було повністю оточене. Почалась кривава розправа над мирними жителями, переважно жінками та дітьми. Карателям був даний наказ розстрілювати тільки в приміщеннях, а потім запалювати будинки, щоб замести свої криваві сліди. Тому трупів на дорогах і не було. Цього ж дня у сільській церкві відбувалася служба. Люди саме причащалися, коли туди увірвалися карателі. Вони вивели звідти людей, разом з батюшкою загнали у сільській клуб, прошили їх автоматною чергою і спалили. Підпалили також і церкву.  В центрі села, проти кладовища стояв сарай, в нього групами заганяли людей, розстрілювали, на трупи зганяли інших, їх теж розстрілювал

  АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ РИБАЛКА (1983 - 2023)   Народився 8 березня 1983 року в смт Куликівка Чернігівської області. Тут зростав і навчався. У 2000 році закінчив місцеву загальноосвітню школу. З 2002 по 2003 роки проходив строкову військову службу. З першого дня повномасштабної війни Андрій добровільно прибув до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Службу ніс у військовій частині А0693 на посаді стрільця-помічника гранатометника. Солдат. Справжній воїн. 14 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Федорівка на Донеччині Андрій загинув. В останню путь провели воїна з усіма військовими почестями 4 березня 2023 року. Ритуальний кортеж з тілом загиблого земляка Андрія Рибалка рухався з Ніжина до Куликівки, через Дрімайлівку, Жуківку, Вересоч і місцеві жителі гідно зустрічали Героя на рідній землі. Відспівували загиблого у Михайлівському храмі, п оховали на кладовищі рідної Куликівки.   Джерело:

  РУСЛАН ГРИГОРОВИЧ ПОДОБНИЙ (1985 - 2022)   Народився 6 березня 1985 року в селі Рудьківка Чернігівської області (нині Бобровицької громади) . Тут зростав і навчався.  Закінчив місцеву середню школу. У 2006 році вступив до Ніжинського ліцею, де навчався на кухара-кондитера. Додатково закінчив двомісячні курси за спеціальністю "перукар". Працював у різних сферах: на консервному заводі, кондитером у кафе та пекарнях у Києві, також працював на будівництві, їздив на заробітки за кордон. Мріяв відкрити власну пекарню. З початком повномасштабної війни долучився до оборонців України. 27 лютого став до лав Збройних сил України. Служив у військовій частині А7329. Солдат. Разом з побратимами віддано захищав незалежність і територіальну цілісність Батьківщини. Був хоробрим і сміливим, відповідальним і уважним, щирим і людяним. За час служби в рятував життя трьох побратимів, ризикуючи життям витягнув їх з під ворожих обстрілів. Загинув 30 грудня 2022 року у ході виконанн

  ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ СВІРГУН (1978 - 2022)   Народився 3 березня 1978 року у місті Нова Каховка в сім ’ ї робітників. Тут закінчив школу, місцеве ПТУ.   У 2017 році Віктор одружився, згодом у подружжя народилася дитина. Разом з родиною проживав у місті Ірпінь на Київщині. Дуже шанував  своїх рідних , беріг і  любив свою  сім'ю. Після початку повномасштабних бойових дій сім'я переїхала на Чернігівщину - у рідне село дружини Остапівку Варвинської територіальної громади. Віктор невдовзі долучився до лав Збройних сил України, щоб зі зброєю в руках нищити окупантів. Служив у складі військової частини А7107 на посаді оператора. Солдат. Виконував бойові завдання в регіонах, де велися активні бойові дії з ворогом. Загинув 24 серпня під час зіткнення з ворожими військами поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району на Донеччині. Поховали воїна-героя 30 серпня на місцевому кладовищі села Остапівка з усіма військовими почестями. Вдома у загиблого зали