ІНФОРМАЦІЙНЕ ВІТРИЛО

  СТАНІСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ ШЕКУН (1992 - 2023)   Народився Станіслав 14 березня 1992 році в селі Полонки Прилуцького району Чернігівської області (нині Линовицька селищна громада). У жовтні 2022 року став до лав Збройних сил України. Служив у військовій частині А1126 на посаді стрільця-номера обслуги. Солдат. Разом з побратимами віддано боронив державу, до останнього подиху захищав її суверенітет і територіальну цілісність на сході України. Загинув боєць 21 лютого 2023 року під час боїв поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщині. В останню путь провели 30-ти річного захисника України Станіслава Шекуна 4 березня 2023 року з усіма військовими почестями. Поховали його на місцевому кладовищі у його рідному селі Полонки. У пам’яті рідних, побратимів і односельців Станіслав залишиться таким яким був за життя - життєрадісним, добрим, вірним.   Джерела: На Чернігівщині попрощалися з дев'ятьма бійцями, які загинули на Донеччині та Луганщині [Електронний ресурс

Щороку 11 березня на Чернігівщині відбуваються урочистості, присвячені цій скорботній даті. На світанку 11 березня 1943 року близько 6-ї години ранку німецькій каральний загін, у складі якого були місцеві поліцаї, щільно оточив село Козари, що на Носівщині Чернігівської області. На околиці села були встановлені кулемети, трьома кільцями з живої сили та техніки. Село було повністю оточене. Почалась кривава розправа над мирними жителями, переважно жінками та дітьми. Карателям був даний наказ розстрілювати тільки в приміщеннях, а потім запалювати будинки, щоб замести свої криваві сліди. Тому трупів на дорогах і не було. Цього ж дня у сільській церкві відбувалася служба. Люди саме причащалися, коли туди увірвалися карателі. Вони вивели звідти людей, разом з батюшкою загнали у сільській клуб, прошили їх автоматною чергою і спалили. Підпалили також і церкву.  В центрі села, проти кладовища стояв сарай, в нього групами заганяли людей, розстрілювали, на трупи зганяли інших, їх теж розстрілювал

  АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ РИБАЛКА (1983 - 2023)   Народився 8 березня 1983 року в смт Куликівка Чернігівської області. Тут зростав і навчався. У 2000 році закінчив місцеву загальноосвітню школу. З 2002 по 2003 роки проходив строкову військову службу. З першого дня повномасштабної війни Андрій добровільно прибув до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Службу ніс у військовій частині А0693 на посаді стрільця-помічника гранатометника. Солдат. Справжній воїн. 14 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Федорівка на Донеччині Андрій загинув. В останню путь провели воїна з усіма військовими почестями 4 березня 2023 року. Ритуальний кортеж з тілом загиблого земляка Андрія Рибалка рухався з Ніжина до Куликівки, через Дрімайлівку, Жуківку, Вересоч і місцеві жителі гідно зустрічали Героя на рідній землі. Відспівували загиблого у Михайлівському храмі, п оховали на кладовищі рідної Куликівки.   Джерело:

  РУСЛАН ГРИГОРОВИЧ ПОДОБНИЙ (1985 - 2022)   Народився 6 березня 1985 року в селі Рудьківка Чернігівської області (нині Бобровицької громади) . Тут зростав і навчався.  Закінчив місцеву середню школу. У 2006 році вступив до Ніжинського ліцею, де навчався на кухара-кондитера. Додатково закінчив двомісячні курси за спеціальністю "перукар". Працював у різних сферах: на консервному заводі, кондитером у кафе та пекарнях у Києві, також працював на будівництві, їздив на заробітки за кордон. Мріяв відкрити власну пекарню. З початком повномасштабної війни долучився до оборонців України. 27 лютого став до лав Збройних сил України. Служив у військовій частині А7329. Солдат. Разом з побратимами віддано захищав незалежність і територіальну цілісність Батьківщини. Був хоробрим і сміливим, відповідальним і уважним, щирим і людяним. За час служби в рятував життя трьох побратимів, ризикуючи життям витягнув їх з під ворожих обстрілів. Загинув 30 грудня 2022 року у ході виконанн

  ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ СВІРГУН (1978 - 2022)   Народився 3 березня 1978 року у місті Нова Каховка в сім ’ ї робітників. Тут закінчив школу, місцеве ПТУ.   У 2017 році Віктор одружився, згодом у подружжя народилася дитина. Разом з родиною проживав у місті Ірпінь на Київщині. Дуже шанував  своїх рідних , беріг і  любив свою  сім'ю. Після початку повномасштабних бойових дій сім'я переїхала на Чернігівщину - у рідне село дружини Остапівку Варвинської територіальної громади. Віктор невдовзі долучився до лав Збройних сил України, щоб зі зброєю в руках нищити окупантів. Служив у складі військової частини А7107 на посаді оператора. Солдат. Виконував бойові завдання в регіонах, де велися активні бойові дії з ворогом. Загинув 24 серпня під час зіткнення з ворожими військами поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району на Донеччині. Поховали воїна-героя 30 серпня на місцевому кладовищі села Остапівка з усіма військовими почестями. Вдома у загиблого зали