ІНФОРМАЦІЙНЕ ВІТРИЛО

  ОЛЕКСАНДР ГЕНАДІЙОВИЧ ЄСИПЕНКО (1996 – 2022)   Олександр Єсипенко народився 25 квітня 1996 році в місті Ніжині Чернігівської області. Тут зростав і навчався. Був допитливим, мав неймовірну пам’ять. Любив поезію, знав багато віршів та міг декламувати їх годинами. Був музично обдарованим  і добре  грав  на  гітарі. Після закінчення школи вступив до Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, який закінчив у 2017 році за спеціальністю «психологія». Після закінчення Ніжинського університету продовжив навчання у Сумському вищому артилерійському командному училищі, де отримав звання «молодший лейтенант». Строкову службу Олександр проходив на Львівщині. Служив на Яворівському військовому полігоні,  який перебуває у підпорядкуванні Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Тут він опанував військову професію мінометника. Подальший свій життєвий шлях Олександр Єсипенко з армією не пов ’язував. Мріяв розпочати власний бізнес, одружитися з кохано

        20 квітня кожного року світ відзначає важливу подію – День вдячності волонтерам.  Волонтерський рух виник у Франції у 1920 році, коли молодь організувала добровільне відновлення зруйнованих під час Першої світової ферм. Волонтерством одразу зацікавились інші країни, а вже у 1990-х роках воно дійшло до України. Зараз волонтери активно допомагають українській армії. Метою Дня вдячності волонтерам є привернення уваги суспільства до волонтерської діяльності, подяка волонтерам за їх відважність, доброту, безкорисливість та щиру допомогу армії, людям, які опинились в скрутному положенні, дітям, тваринам. В Україні під час війни волонтерський рух продемонстрував усьому світові цю потужну силу, що здатна об’єднувати, організовуватись, допомагати та вирішувати надскладні завдання та протистояти викликам найважчих часів нашої держави.  Волонтерських дух охопив значну частину населення, навіть, малі діти, долучилися до волонтеської діяльності. Разом до перемоги!

  Видання  «СХІД now»   розроблене для вимушених переселенців з Донеччини та Луганщини командою ВПО, що також зі Сходу України. "Ідея створення газети виникла ще влітку минулого року. Разом з головою ГО  «Маріупольська асоціація жінок «Берегиня» Мариною Пугачовою,   яка займається евакуацією людей  зі Сходу у безпечні регіони та за кордон, обговорювали ризики того, що не всі, хто виїхав, захоче повернутися назад.  Адже коли активна людина виривається з корінням зі свого середовища, їй спочатку дійсно складно звикнути до нових умов, але згодом обживається і в неї з’являються   думки залишитися на новому місці.   А хто ж тоді відновлюватиме Донеччину та Луганщину, якщо вони залишаться знелюдненими? І тоді Марина запропонувала створити друковане видання, яке б допомагало активним переселенцям зберігати регіональну ідентичність та інформувало про можливості, що з’являтимуться на малій батьківщині після визволення".  Ресурс базується на концепції «газета йде за своїм читачем» та

  В Україні запустили програму для внутрішньо переміщених осіб «Благодійний квиток». Внутрішньо переміщені особи, які опинилися у скрутному фінансовому становищі, можуть отримати квиток на потяг лише за одну гривню. Переселенці можуть їздити «Укрзалізницею» всього за 1 гривню Скористатися програмою можна лише за обов’язкової наявності довідки ВПО та не частіше, ніж раз на місяць. Оформити квиток можна на сайті tickets.ua. Як отримати «благодійний квиток» за 1 гривню Щоб отримати квиток, необхідно:   натиснути кнопку «Благодійний квиток» на сторінці з результатами пошуку поїздів; обрати необхідний маршрут та доступні місця у вагоні; підтвердити статус ВПО через застосунок «Дія «(при внесенні даних пасажира); ввести банківські дані та сплатити 1 грн за квиток; отримати на електронну пошту підтвердження та сам проїзний документ. «Благодійний квиток» можна отримати лише на плацкартні місця, у загальний вагон або вагон 2 класу. З додаткових послуг доступне тільки зам

  ОЛЕКСАНДР СТАНІСЛАВОВИЧ КАЙДАН (1970 - 2023)   Народився 13 квітня 1970 року в населеному пункті Куяр (нині Республіка Марій Ел, Росія) у родині військовослужбовців. Згодом разом з сім'єю переїхав до Чернігова. У 1985 році Олександр закінчив ЗОШ №31, а після неї - професійно-технічне училище №5. Впродовж 1988-1990 років Олександр проходив строкову військову службу, потім працював у Чернігівському   КП "ЖЕК-10". У березні 2022 року долучився до оборонців України. Службу ніс в одному з підрозділів військової частини А4787. Сержант. Разом з побратимами більше року давав гідну відсіч окупаційним військам. 25 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Донеччини Олександр загинув. Провели в останню путь захисника Батьківщини 4 квітня в Катерининському кафедральному соборі, поховали на кладовищі "Яцево" з усіма військовими почестями.

  ЄВГЕН ГРИГОРОВИЧ ЗАКАЛЮЖНИЙ (1979 - 2022)   Народився 8 квітня 1979 у   селі Володькова   Дівиця Ніжинського району Чернігівської області (нині Носівська територіальна громада). У 1996 році Євген закінчив місцеву загальноосвітню школу і вирішив вступати до   Ніжинського педагогічного університету імені М. Гоголя. Після року навчання вирішив пов'язати своє життя з армією та долучитися до десантних військ, тож потрапив на строкову службу у місто Болград Одеської області. У 1999 році він брав участь у миротворчій місії в Югославії, а у період з 2000-2002 років проходив військову службу за контрактом у Житомирі. З початком Революції Гідності та бойових дій на Сході України Євгеній знов повернувся до лав Збройних Сил України, щоб зі зброєю в руках давати відсіч загарбникам. Сержант. Брав участь в АТО-ООС на сході України. Пройшов усі гарячі точки. Обороняв Донецький аеропорт.   Отримав серйозне поранення. Разом з побратимом, також вавжко пораненим, п овзли 5 годин

  ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ БУШКО ( 1983-2022 )   Н ародився 2 квітня 1983 року   у смт Куликівці Черн ігівської області . У березні 2022 року чоловік долучився до оборонців Батьківщини. Потрапив на службу до військової частини А1937 на посаду гранатометника. Солдат. Служив на сході України. Разом з побратимами майже рік віддано боронив Україну. Загинув 7 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном 9 березня в у Куликівка. Краяни на колінах зустрічали і проводжали воїна до місця його останнього спочинку. Поховали захисника на кладовищі рідної Куликівки.