ЗАХИСНИК УКРАЇНИ. ОБОРОНЕЦЬ ЧЕРНІГІВЩИНИ. ОЛЕКСАНДР ЄСИПЕНКО

 



ОЛЕКСАНДР

ГЕНАДІЙОВИЧ

ЄСИПЕНКО

(1996 – 2022)

 

Олександр Єсипенко народився 25 квітня 1996 році в місті Ніжині Чернігівської області. Тут зростав і навчався. Був допитливим, мав неймовірну пам’ять. Любив поезію, знав багато віршів та міг декламувати їх годинами. Був музично обдарованим і добре грав на гітарі.

Після закінчення школи вступив до Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, який закінчив у 2017 році за спеціальністю «психологія». Після закінчення Ніжинського університету продовжив навчання у Сумському вищому артилерійському командному училищі, де отримав звання «молодший лейтенант».

Строкову службу Олександр проходив на Львівщині. Служив на Яворівському військовому полігоні,  який перебуває у підпорядкуванні Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Тут він опанував військову професію мінометника.

Подальший свій життєвий шлях Олександр Єсипенко з армією не пов’язував. Мріяв розпочати власний бізнес, одружитися з коханою дівчиною, у любові ростити і виховувавти дітей.

Проте, війна змінила життєві плани Олександра. Як справжній патріот України, він не міг залишатися осторонь. У перші дні повномасштабного вторгнення в Україну звернувся до військомату у Ніжині, щоб долучитися до оборонців Батьківщини. Поки чекав повістку– включився у волонтерство.

12 березня 2022 року Олександр підписав контракт із Збройними силами України. Через тиждень йому присвоїли звання лейтенанта. Під час служби Олександр зарекомендував себе чесним і відповідальним командиром, який  розумів своїх солдатів, а також сумлінним і відважним воїном та надійним товаришем. Мама згадує про Олександра: «Санька дуже любив життя, був веселим, завжди приходив людям на допомогу. Він був творчою людиною, грав на гітарі і любив вірші. Був дуже відповідальним, турботливим. За своє таке коротке життя він зробив багато добра людям».

Загинув Олександр 30 березня 2022 року під час виїзду на бойове завдання біля с. Велика Дорога на Ніжинщині.

Похований 31 березня 2022 року в рідному місті.

11 квітня 2022 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ГОЛОДНИЙ РІК, МОВ ЧОРНА ХМАРА, НАД КРАЄМ ЗМОРЕНИМ ЛІТАВ: ДО 90-РІЧЧЯ ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ В УКРАЇНІ

Крим – це Україна: до Дня спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

Новий номер газети «СХІД NOW" в Чернігівській юнацькій книгозбірні