«УРЯДОВЕЦЬ, ЩО МИСЛИВ УКРАЇНУ УКРАЇНСЬКОЮ» (до 150-річчя від дня народження Павла Петровича Скоропадського)

        Державність українська стала фактом 

з яким світ вже рахувався. 

І буде рахуватися. 

Тепер тільки від нас самих, українців, 

залежать докази, що факт цей здатен до життя.

  П.П.Скоропадський  

       УДК 94(477)”19”(092)

       C44

     «Урядовець, що мислив Україну українською» : до 150-річчя від дня народження Павла Петровича Скоропадського : інформ. пам’ятка [Електронний ресурс] / [уклад. : Л.Кравченко] ; КЗ «Черніг. обл. б-ка для юнацтва. – Чернігів : (б.в.), 2022. – 7 с. – (Славні сини Чернігівщини).

   Інформаційна пам’ятка «Урядовець, що мислив Україну українською» містить описи джерел книг і статей із періодичних видань. Наявні  у фондах бібліотеки позначені "*". Матеріал складається з трьох розділів, у кожному з яких бібліографічні описи розміщуються в алфавітному порядку.

  Рекомендовано бібліотечним працівникам, учителям, учням, студентам та читачам зацікавленим історією нашого краю.

      

Біографічна довідка

15 травня (3 травня за ст. ст.) 1873 року народився український державний і військовий діяч Павло Петрович Скоропадський в родині землевласника, якому належали величезні земельні наділи в Полтавській і Чернігівській губерніях. 

Походив із козацько-старшинського роду Скоропадських, одного із найшляхетніших українських родів, який упродовж кількох століть грав провідні ролі у вітчизняній політичній і культурницькій історії. За висловом самого Павла Скоропадського: його «сім’я належала до «малоросіян знатного походження».

Дитячі роки хлопець провів у родинному маєтку в Тростянці Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Чернігівська область). Зростав в українських традиціях, яких трималася родина Скоропадських. Цікавився українською історією,  культурою та тут, в мальовничому Тростянці, вбирав спорідненість з рідним краєм.

Початкову освіту хлопець здобув у Стародубській гімназії і за сімейною традицією – вирішив зробити військову кар'єру. Вступив до Пажеського корпусу в Санкт-Петербурзі, де навчався впродовж 1886–1893 років. В даному закритому учбовому закладі, доступному лише для дітей вищих кіл аристократії, учні отримували курс знань не тільки за середню школу, але й вищу освіту. Павло мав гарні розумові здібності і навчання давалося йому легко.

Після закінчення Пажеського корпусу як корнет потрапив у кавалергардський полк. Військова кар’єра складалася вдало. За чотири роки юний Скоропадський дослужився до поручника. Згодом подав рапорт про переведення його до діючої армії. Брав участь в російсько-японській та Першій світовій війнах. Неодноразово був відзначений за виняткову мужність та звитягу.

В січні 1917 року у чині генерал-лейтенанта Павло Петрович був призначений командуючим 34-м корпусом на Південно-Західному фронті. За висновками істориків оборона Правобережної України від наступу збільшовичених російських частин наприкінці 1917 р. стала можливою саме завдяки військам П. Скоропадського. 

У травні 1917-го в Києві відбувся Всеукраїнський військовий з'їзд, на якому було прийнято рішення щодо створення української національної армії. Павло Скоропадський долучився до виконання задачі і активно приступив до українізації війська. Завдяки його зусиллям до липня 1917-го було вибудувано 1-й український корпус - військову частину, що мала десятки тисячів добре озброєних вояків. 

Авторитет серед українського вояцтва у вправного кадрового офіцера був величезний, а його походження та зв'язки сприяли зростанню політичному авторитета. Вже в жовтні 1917 р. на з'їзді Вільного козацтва Павла Скоропадського обрано отаманом Вільного козацтва.

29 квітня 1918 року в історії України відкрилася нова сторінка. З політичної арени пішов професор Михайло Грушевський, припинила існування очолювана ним Центральна Рада. Натомість зійшла політична зоря генерала Павла Скоропадського – того дня він став гетьманом України. 

Скоропадський очолив Україну в дуже складний період її історії. На момент, коли діяч зайняв цю посаду, країна фактично була зруйнованою: перебувала у важкому політичному та економічному становищі. В умовах австро-німецької військової присутності в Україні уряд УНР і Центральна Рада демонстрували повну нездатність до ефективного управління, а внутрішньопартійні суперечки Центральної Ради приводили до безупинної втрати авторитету української влади. У таких умовах виникла небезпека ліквідації України як суб'єкта і перетворення її в банальну колонію. В той період, найголовнішим було зберегти українську державність. Скоропадський діяв рішуче: він очолив опозиційну до Центральної Ради організацію "Українська Громада", а згодом, 29 квітня 1918 року, державний переворот.

В цілому це був мудрий крок Скоропадського, який в умовах, коли Німеччина і Австро-Угорщина програвали Першу світову війну, дав можливість отримати перепочинок від військового вторгнення більшовицької Росії, щоб створити незалежну українську державу і боєздатну армію. І здобувши владу, гетьман Павло Скоропадський скористався цією можливостю для зміцнення основ української державності. 

Гетьман розумів, що його держава має бути українською. Здійснювати діяльність розпочав з політики м’якої українізації: волів не форсувати українізацію, враховуючи що проросійськи налаштовані чиновники, на яких він часто опирався, чинитимуть їй протидію. Певно тому, при розбудові своєї держави, гетьман був змушений використовувати російські зразки. Також в період Гетьманату була розбудована дієва регіональна адміністрація. Вона контролювала найбільшу за весь час Української революції територію, навіть, вела перемовини про входження до складу Української держави Криму та Кубані.

Всього за сім із половиною місяців гетьман зробив українське державотворення надзвичайно плідним та інтенсивним процесом. Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв’язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. 

Загалом, за часів правління гетьмана Скоропадського був здійснений цілий ряд кардинальних реформ у багатьох сферах, покликаних закріпити незалежність молодої Української держави:

· було прийнято більше 400 державних актів, що закріплювали незалежність України;

·  відновлено право приватної власності. Дозволялося вільне підприємництво. Розвивалася торгівля. Магазини були заповнені товарами. Голодні місяці кінця 1917 року, і особливо часів більшовиків, пішли в минуле.

· встановлено державне регулювання промисловості, транспорту, торгівлі з метою боротьби з анархією на місцях. Нарешті в країні з'явився господар, і стало ясно, хто і за що відповідає;

· запроваджено нову грошову одиницю (гривню), засновано низку українських банкі

· удосконалено грошову системи, сформовано державний бюджет, почали виплачувати пенсії;

· прийнятий закон про загальний військовий обов'язок, формувалися українські збройні сили (повинні складатися з 8 армійських корпусів), розпочато розвиток українського морського флоту, національної авіації;

·  створена українська поліція - гетьманська варта;

·  налагоджена робота пошти і залізниці;

· прийняті закони про українську державну символіку і українське громадянство;

· створювалися українські початкові школи, відкрито 50 нових українських середніх шкіл, 150 українських гімназій, відкривалися курси української мови для педагогів, видавалися величезним тиражем українські підручники;

· відкрито два українські університети - в Києві та в Кам'янець-Подільському. При цьому російські університети продовжували свою роботу;

·  заснована Українська академія наук і Національний архів;

· збільшилася кількість українських театральних закладів, музичних і культурних установ;

·  покладено початок Української Автокефальної Православної Церкви;

·  Українську державу офіційно визнали майже тридцять країн світу;

· підписаний мирний договір з Радянською Росією, що забезпечило мир на сході країни;

·  визначені і, що головне, визнані державні кордони України. 

На тлі руйнації більшовиками національних і соціальних вартостей в сусідній Росії гетьманат Павла Скоропадського демонстрував своєрідний прорив у майбутнє. 

Проте, поряд із рядом конкретних досягнень, гетьманський режим допустив фатальні прорахунки.

Реставрація старих порядків Російської імперії, спробиповернути поміщикам землю, обов'язкова передача селянами врожаю у розпорядження держави, збільшення тривалості робочого дня на промислових підприємствах до 12 годин, заборона страйків — усе це сприяло формуванню опозиції. У липні-серпні 1918 року піднімається антигетьманська хвиля страйкового руху. У цей же час на Київщині, Чернігівщині та Катеринославщині активізувалася селянська боротьба проти окупантів та гетьманщини. Повстанські загони налічували у своїх лавах понад 40 тисяч осіб. Мали місце саботажі (вибухи й пожежі в Києві, Одесі), політичні вбивства тощо, що спричинило репресії з боку гетьманського уряду й німецько-австрійської військової влади.

Розпад Австро-Угорської імперії та листопадова революція в Німеччині ліквідували зовнішню запоруку стабільності гетьманської влади. 

З іншого боку, представники Англії, Франції, США та Італії обіцяли допомогу тільки за умови проголошення курсу на федерацію з небільшовицькою Росією, який врешті-решт, як і новий (з листопада 1918) проросійський кабінет міністрів Сергія Гербеля, виявився самовбивчим для Гетьмана.

Намагаючись виправити ситуацію, Павло Скоропадський 14 листопада 1918 підписав Грамоту-маніфест до українського народу, в якій говорилося про федерацію Української держави з небільшовицькою Росією. Цим Гетьман відвернув від себе українців. 

Ідеологи антигетьманського спротиву Микита Шаповал та Володимир Винниченко розпочали підготовку повстання, тримаючи курс на повалення влади Скоропадського. 13 листопада 1918 в Києві, у будинку Міністерства шляхів зібралися представники соціалістичних партій та обрали Директорію, до якої увійшли Володимир Винниченко (Голова Директорії), Симон Петлюра, Федір Швець, Андрій Макаренко, Опанас Андрієвський. У зверненні Директорії до населення йшлося про те, що гетьманська влада має бути знищена, а Гетьман є «поза законом».

Україною прокотилося антигетьманське повстання. Директорію підтримало селянство, згодом – гетьманські війська. 18 листопада збройні формування Директорії вступили у бій з гетьманськими військами поблизу Києва, змусивши їх під вечір відступити.  Незабаром Скоропадський зрікся гетьманства та залишив Київ. Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки. Декрети гетьманського уряду було анульовано.

Після зречення влади, Скоропадський із родиною таємно перебрався до Берліна, потім до Швейцарії, зрештою оселився в м. Ванзее поблизу Берліна. Він залишився лідером частини української політичної еміграції – гетьманського руху. Зусиллями Павла Скоропадського у 1925 році створено Український науковий інститут при Берлінському університеті. У роки Другої світової війни допомагав звільненню з німецьких таборів українських військовополонених і лідерів визвольного руху Степана Бандери, Андрія Мельника, Ярослава Стецька. Помер в Берліні 26 квітня 1945 року від поранення внаслідок бомбардування міста союзниками. Похований  в родинному склепі Скоропадських в Оберстдорфі (Німеччина).

Українські історики неоднозначно оцінюють роль гетьмана Павла Скоропадського в історії України. Одні вказують на 8 місяців порівняно стабільного життя України з квітня по грудень 1918 року, нормалізацію економіки, запуск українських шкіл, театру, університетів та академії наук. Інші критикують його політику за різке зближення з російськими політичними колами в останні місяці правління. Це частково і призвело до антигетьманського повстання на чолі з Симоном Петлюрою та Володимиром Винниченком. Багато істориків також вказують, що влада гетьмана частково трималась на окупаційних військах Німеччини та Австро-Угорщини. Незмінне єдине -  йому судилося відіграти помітну роль в історії України й залишити у ній винятковий слід. 

 

Дізнатися більше про значимі сторінки з історії України, як от,  часів Української революції 1917-1921 років та ознайомитися з виданнями, які містяться у фондах книгозбірні запрошуємо до Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва, яка діє за тимчасовою адресою по вулиці Молодчого, 2. 

 

 Література:

Книги

Главацький М. Павло Скоропадський / М. В. Главацький. — Київ : КМ-Букс, 2016. — 142, [2] с. : іл. — (Творці державного престижу). — Бібліогр.: с. 143.

Громенко С. Скоропадський і Крим. Від протистояння до приєднання / Сергій Громенко. — Київ : Наш формат, 2021. — 349 с. : іл. — Бібліогр.: с. 342-348.

Гуржій І. Іван Скоропадський / О. Гуржій, І. Коляда, В. Милько. — Харьков : Освіта, 2015. — 117, [2] с. — Бібліогр.: с. 117-118.

Михайлова О.  Павло Скоропадський: ”Крім негідників, усі підуть за мною” / Ольга Михайлова ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. — Київ : Парлам. вид-во, 2018. — 365 с. : іл. — (Серія ”Політичні портрети” / редкол.: О. Рафальський (голова) [та ін.]). — Бібліогр. у підрядк. прим. — Імен. покажч.: с. 357–363.*

Павло Скоропадський [Графічний матеріал] : [к-т листівок] : шляхет. дарунок гетьманівни Олени Скоропадської-Отт / Київ. міськдержадмін., Голов. упр. культури і мистецтв, Музей гетьманства ; авт. і упоряд. Г. Ярова. — [Б. м.] : Марка України, [2004?]. — 1 обкл. (8 окр. арк.)

Папакін Г. Павло Скоропадський та Українська академія наук : до 100-річчя НАН України / Георгій Папакін ; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Археогр. коміс. — Київ : Українські пропілеї, 2018. — 334, [1] с., [8] арк. фотоіл. — Бібліогр. у підрядк. прим. — Імен. покажч.: с. 328–335.

Савченко В.  Павло Скоропадський / В. Савченко. - Харків : Фоліо, 2019. - 120с. - (Знамениті українці).*

Савченко В. А. Павло Скоропадський / В. А. Савченко. - Х : ТОВ"ПЕТ", 2013. - 123с.*

Українська держава : жорсткі уроки : Павло Скоропадський : погляд через 100 років / Кирило Галушко [та ін. ; під заг. ред. К. Галушка]. — Харків : Клуб сімейн. дозвілля, 2018. — 334, [1] с. — (Проект ”LІКБЕЗ. Історичний фронт”).

Шурхало Д. Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники / Дмитро Шурхало. — Львів : ПАІС, 2013. — 221, [1] с. : іл. — Бібліогр.: с. 217-220.

Яневський Д. Грушевський, Скоропадський, Петлюра / Данило Яневський. — Харків : Фоліо, 2022. — 794, [1] с. : іл. — (Книжки війни). — Бібліогр. у підрядк. прим.

FVE...До100 ліття Гетьманату Павла Скоропадського / за ред.Л.Івшиної. - К : ТОВ"Українська пресс-группа", 2018. - 680с.*

 

Статті з періодичних видань

Барський О. Наша соборність / О. Барський // Військо України. - 2014. - № 1. - С.38-41.*

Гай-Нижник П. Місія в Берліні [укр. гетьман П.Скоропадський і нім. кайзер Вільгельм] / П. Гай-Нижник // День. - 2012. - 5-6 жовт. - С. 8.*

Гай-Нижник П. Особиста охорона гетьмана Павла Скоропадського (1918 р.) / П. Гай-Нижник // Київська старовина. - 2012. - № 1. - С.73-86.*

Гай-Нижник П. Ув'язнення Головного Отамана / П. Гай-Нижник // День. - 2012. - 17 серп. - С.8.*

Арешт та звільнення С.Петлюри за Гетьманату П.Скоропадського.

Останній гетьман / розм. Р.Мусієнко, О.Добриця // Деснянська правда. - 2012. - 15 листоп.. - С.6.*

Павличко Д. Павло Скоропадський. Відродження української державності / Д. Павличко // Літературна Україна. - 2018. - 4 квіт. - С.4.*

Папакін Г.  29 квітня 1918 року: "Переворот у цирку" чи закономірний етап революції? / Г. Папакін // День. - 2013. - 26 квіт.. - С.11.*

Політична роль Павла Скоропадського в історії України.

Папакін Г. "Романови всім остогидли" / Г. Папакін // День . - 2021. - 5-6 лют. - С.20.*

Роль Павла Скоропадського в Лютневій революції в Росії.

Пиріг Р.  Український Сейм: нереалізована ідея Гетьманату Павла Скоропадського / Р. Пиріг // Голос України. - 2013. - 13 квіт. . - С.22.*

Пиріг Р. Я. Проблема виборів до сейму у внутрішній політиці гетьманату П.Скоропадського (квітень-грудень 1918 р. ) / Р. Я. Пиріг // Український історичний журнал. - 2012. - № 3. - С.28-35.*

Реєнт О. На чолі Української Держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) / Олександр Реєнт // Краєзнавство. - 2013. - № 2. - С. 87-94 : фот. - Бібліогр. в кінці ст.

Скринченко В. Останній гетьманат, його уроки та наслідки / В. Скринченко // Слово Просвіти. - 2019. - 13-19 черв. - С. 6.*

Роздуми до 100-р. ювілею Гетьманату Павла Скоропадського.

Сюндюков І. Гетьман наближається / І. Сюндюков // День (П"ятниця). - 2018. - 28 груд. - С.14-15.*

Сюндюков І. Його сповідь перед історією / І. Сюндюков // День. - 2018. -13 січ. - С.20.

"Спогади" Павла Скоропадського: роздуми, здобутки, помилки.

Сюндюков І. "Неканонічний" Скоропадський: звільняємося від міфів / І. Сюндюков, А. Сліпачука // День. - 2018. - 18-19 трав.. - С.5.*

Міфи і правда про гетьмана Скоропадського, що обговорювалися на Всекур. наук. конференції.

Терещенко Ю.  Консервативна революція гетьмана Павла Скоропадського / Ю. Терещенко // Український тиждень. - 2017. - № 8. - С.36-40.*

Засади будови гетьманату 1918 р.

 

Павло Скоропадській в науці і освіті, літературі та мистецтві

Білокриницька Т. Українська Держава П.Скоропадського : урок історії України / Т. Білокриницька // Все для вчителя. - 2011. - Лют. - С. 63-64.*

Литвін В. До уроків історії : [з виступу на Всеукраїнській науковій конференції "Павло Скоропадський - останній гетьман України" ] / В. Литвін // Голос України. - 2013. - 14 трав. - С.4.*

Овчаренко Е. До ювілею Держави Скоропадського / Е. Овчаренко // Слово Просвіти. - 2018. - 24-30 трав. - С. 5.*

Про виставку "Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року", відкриту в Музеї Гетьманства.

Овчаренко Е. Остання зі славетного роду / Е. Овчаренко // Слово Просвіти. - 2019. - 1-7 серп. . - С. 11.*

Про виставку "Гетьманівна Олена" в Музеї гетьманства, до сторіччя від дня народж. Олени Отт-Скоропадської, мол. доньки гетьмана Павла Скоропадського.

Сюндюков І. Скоропадський на повний зріст / І. Сюндюков // День . - 2021. - 21-22 трав. - С.29.*

У Київському Музеї Гетьманства відбувся краглий стіл на тему "Місце Гетьмана

Сюндюков І. "Неканонічний" Скоропадський: звільняємося від міфів / І. Сюндюков, А. Сліпачука // День . - 2018. - 18-19 трав. . - С.5.

Міфи і правда про гетьмана Скоропадського, що обговорювалися на Всекур. наук. конференції.

Чорна С. "Я так вірю в правду свого діла і що воно не загине" / С. Чорна // Голос України. - 2020. - 13лют. - С.20.*

Про нову книжку Ольги Михайлової, що вийшла у видавництві Верховної Ради України. В ній висвітлено постать укр. політ. діяча, реформатора, відкритого до ідей прогресу Павла Скоропадського.

      Використано відкриті інтернет-ресурси.