СКРОПЛЕНО МУЧЕНИЦЬКОЮ КРОВ'Ю ЗАГИБЛИХ МИРНИХ ЛЮДЕЙ: до 80-річчя Козарської трагедії



Щороку 11 березня на Чернігівщині відбуваються урочистості, присвячені цій скорботній даті.

На світанку 11 березня 1943 року близько 6-ї години ранку німецькій каральний загін, у складі якого були місцеві поліцаї, щільно оточив село Козари, що на Носівщині Чернігівської області. На околиці села були встановлені кулемети, трьома кільцями з живої сили та техніки. Село було повністю оточене. Почалась кривава розправа над мирними жителями, переважно жінками та дітьми. Карателям був даний наказ розстрілювати тільки в приміщеннях, а потім запалювати будинки, щоб замести свої криваві сліди. Тому трупів на дорогах і не було.

Цього ж дня у сільській церкві відбувалася служба. Люди саме причащалися, коли туди увірвалися карателі. Вони вивели звідти людей, разом з батюшкою загнали у сільській клуб, прошили їх автоматною чергою і спалили. Підпалили також і церкву. 

В центрі села, проти кладовища стояв сарай, в нього групами заганяли людей, розстрілювали, на трупи зганяли інших, їх теж розстрілювали. Так відбувалося, доки сарай не був заповнений вщерть. Затим його підпалили. За свідченням очевидців, не всі ці мученики були вбиті - кричали поранені, плакали діти, живцем горіли люди. Натомість поліцаї охороняли це страшне видовище, стерегли, щоб ніхто не втік з вогню. Таким чином фашисти мстилися жителями села за активну підтримку партизан, за те, що партизани змушували окупантів бути весь час насторожі.

За останніми дослідженнями встановлено, що тоді було знищено 3908 мирних жителів. Село в прямому сенсі зрівняли із землею. Загалом на Чернігівщині у часи Другої світової війни знищили 63 населені пункти.

З ідеологічних причин даний злочин не набув розголосу. Символом звірств нацистів на окупованій території СРСР радянська пропаганда зробила білоруську Хатинь.

Пізніше Козарську трагедію висвітлили в книгах та газетних статтях, а також зняли фільм, де очевидці розповідають про страшні дні, які їм прийшлось пережити. Створили й музей: у ньому зберігають фото загиблих і картини, на яких зображені згадки очевидців про жахливі події. На місці спаленої церкви було встановлено пам’ятний знак. На жаль, сьогодні в Козарах вже немає нікого з очевидців трагедії. Але пам'ять про ті події залишається жити в серцях їхніх нащадків і всіх розсудливих українців. Це пам’ять, яка надає сили вистояти сьогодні.


Джерела:


Бруй Т. Козари: меморіали пам’яті й надії : [про село Козари Носівського району] / Т. Бруй // Деснянська правда. - 2018. - 25 жовт. - С. 10.

Козари - забута трагедія // Деснянська правда. - 2016. - 17 берез. - С. 8.

Олесь О.  У Козарах сім десятиліть тому... / О. Олесь // Деснянська правда. - 2013. - 21 берез. - С.3.



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ГАЗЕТА З УКРАЇНСЬКОГО СХОДУ В ЧЕРНІГОВІ

ГОЛОДНИЙ РІК, МОВ ЧОРНА ХМАРА, НАД КРАЄМ ЗМОРЕНИМ ЛІТАВ: ДО 90-РІЧЧЯ ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ В УКРАЇНІ

Крим – це Україна: до Дня спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя