Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Анатолія Кулика

 

Кулик

Анатолій Петрович

(1985 - 2024)

 

     Народився 30 липня 1985 року в селі Пустотине Носовського району Чернігівської області (нині Макіївській сільській громаді). Зростав у родині аграріїв, де батько був ветеринарним лікарем, мати - ланковою.

З дитинства Анатолій був привчений до роботи на землі та сільському господарстві, тому довго не роздумував яку професію обрати. Після закінчення дев'яти класів Пустотинської неповної середньої школи вступив до Ніжинського агротехнічного коледжу. У 2013 р. він здобув освітній ступінь бакалавра, а у 2017 р. отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Механізація сільського господарства".

Спробувавши себе в будівництві, вирішив змінити фах і пов’язав своє подальше професійне життя з будівельною галуззю. Анатолію вдавалося реалізовувати найамбітніші архітектурні проекти у Броварах, Ніжині. У 2013 році він оселився в Ніжині, де жив і працював,

Будучи справжнім патріотом став активним учасником Революції Гідності, І вже тоді був готовий за свободу і незалежність своєї держави віддати життя.

У 2015–2016 роках брав участь в Антитерористичній операції на Сході України. Служив бійцем-кулеметником у 24-й Яворівській механізованій окремій механізованій бригаді. Старший солдат. Мав позивний "Вікінг".

З початком повномасштабного ворожого вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини. Долучившись до воїнів 162 батальйону тероборони, активно обороняв та звільняв від ворогів Чернігів  та область. Воював на посаді стрільця-санітара протитанкових ракетних комплексів.

Після деокупації Чернігівщини, у складі ІІІ-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України воював на найгарячіших ділянках фронту. У 2023-му був на Бахмутському напрямку, а після ротації, на початку лютого 2024 року, їх підрозділ перекинули у саме пекло - під Авдіївку. Разом з побратимами вмотивований боєць мужньо протистояв ворогу.

За успішне виконання бойових завдань, проявлені мужність і героїзм під час ведення бойових дій проти окупаційних військ відзначений Головнокомандувачем Збройних Сил України почесною нагородою "Хрест хоробрих", медаллю «За оборону Чернігова».

Загинув Анатолій  Кулик 28 лютого 2024 року  під час виконання бойового завдання на Донеччині - відбиття ворожого штурму поблизу населеного пункту Орлівка.

Попрощалися та поховали воїна 11 березня на кладовищі у рідному селі Пустотине з усіма військовими почестями.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку  указом Президента України від 17 липня 2014 року №466/2024 "Про відзначення державними нагородами України" нагороджений орденом «За мужність» ІІІступеня (посмертно).