Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Сергія Купрієнка: інформаційний допис до дня народження воїна

Купрієнко

Сергій Вікторович

(1991 - 2025)

 

     Сергій Купрієнко народився 24 вересня 1991 року в смт Ріпки Чернігівської області.

Дитячі і юнацькі роки пройшли в селі Гірськ. Навчався у місцевій школі, після чого здобув професію столяра у Щорському професійному училищі (нині Державний професійно-технічний навчальний заклад "Сновське вище професійне училище лісового господарства").

Проживав із родиною у місті Городня, де працював зварювальником і трактористом на місцевому льонозаводі.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення був мобілізований до лав Збройних Сил України 24 лютого 2025 року.

Загинув 16 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Золотий Колодязь Покровського району на Донеччині. Тривалий час його доля залишалася невідомою, проте згодом за результатами ДНК-експертизи було офіційно підтверджено факт загибелі військовослужбовця.

Похований загиблий воїн 2 січня 2026 року на кладовищі «Піски» у місті Городня з усіма військовими почестями. 2 січня у Городнянській громаді оголошено Днем жалоби.

24 вересня 2026 року, йому мало б виповнитися 35-ть років.

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Сергія Войтенка: інформаційний допис до дня народження воїна

 

 

Войтенко

Сергій Віталійович

(1996 -2023)

     Народився 20 вересня 1996 року у смт Короп (нині Новгород-Сіверський район Чернігівська область). Тут навчався і  працював.

Закінчив Коропську загальноосвітню школу ім. Т. Г. Шевченка та місцеву музичну школу. Згодом здобув освіту в Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв.

Працював вчителем музики у Коропській школі, грав у духовому оркестрі.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення із жовтня 2022 року захищав рідну землю від ворога у лавах Збройних Сил України. Служив механіком-радіотехніком взводу управління протитанкового батальйону. Під час служби отримав поранення та важку контузію. За рішенням військово-лікарської комісії проходив тривалу реабілітацію вдома.

Трагічно загинув 26 серпня 2023 року під час відпочинку на березі річки Десна.

Попрощались із загиблим 31 серпня 2023 року та поховали у селі Радичів на кладовищі, де спочивають його рідні, з усіма військовими почестями.

Пам’ять про Сергія Войтенка увічнена на меморіалі загиблим військовим, життя яких пов’язані з селом Радичів, де 17 грудня 2025 року на честь Сергія встановлено меморіальну дошку. Також ім'я мужнього воїна навічно на Алеї Героїв у Коропі.

 

Вшановуємо пам’ять захисника України уродженця Чернігівської області Данила Гусака

Гусак

Данило Олександрович

(2002 - 2026)

 

Народився 9 вересня 2002 року в Києві.

Після закінчення навчання у Ніжинській ЗОШ №13 здобував фахову освіту у  Ніжинському професійному аграрному ліцеї. Тут він вивчився на тракториста-машиніста.

У листопаді 2021 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у лавах Національної гвардії України у Харкові. Отримав звання  старшого солдата.

З перших днів повномасштабного ворожого вторгнення став на захист України. Спочатку виконував бойові завдання у складі сил протиповітряної оборони, а з березня 2025 року продовжив службу у 2-му батальйоні оперативного призначення. Проявляв відвагу та безмежну відданість військовому обов'язку. Неодноразово рятував побратимів.

Нагороджений медалями «За стійкість та незламність», «Хоробре серце» та «За визволення Харківської області».

Загинув 7 січня 2026 року поблизу села Удачне Покровського району Донецької області.

18 січня 2026 року відбулося прощання із загиблим Героєм. Поховали Данила Гусака на Фрунзівському кладовищі у Ніжині з усіма військовими почестями. Йому назавжди 23.

Навіки 19. Пам’яті уродженця Чернігівщини захисника України Андрія Броварського: інформаційний допис до дня народження воїна

 

Броварський

Андрій Миколайович

(2005 - 2025)

     Народився Анлрій 1 вересня 2005 року в місті Носівка Ніжинського району Чернігівської області. Тут зростав і дорослішав, пізнавав світ і робив перші самостійні кроки.

Навчався у Носівській школі №1 та паралельно у місцевій школі мистецтв по класу баяна. Займався спортом, зокрема, боксом. Після здобуття базової освіти вивчав кулінарну справу в Броварському професійному ліцеї. Був цілеспрямованою, творчою та натхненною людиною. Мав жагу до саморозвитку і безліч планів та мрій. Проте, війна, що прийшла на українську землю, безжально зруйнувала звичне життя юнака, змусивши найважливіше відкласти на «після перемоги».

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення як справжній чоловік  і патріот своєї держави Андрій Броварський став на захист України. У грудні 2024 року він приєднався до лав Збройних Сил України в добровільному порядку, підписавши контракт.  

Служив у Третій штурмовій бригаді (3 ОШБр), що сформована на основі добровольчого загону територіальної оборони "Азов".

Пройшов навчання та впродовж трьох місяців виконував бойові завдання в зоні активних бойових дій. Гартуючись у найважчих випробуваннях солдат Броварський був гордий служити саме в цій бригаді, разом із тими, кого поважав і на кого беззастережно міг покластися.

Загинув боєць 14 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Краматорського району Донецької області. На момент загибелі йому було лише 19 років.

Поховали загиблого захисника 22 червня 2025 року у рідній Носівці на кладовищі по вул. Княгині Ольги з усіма військовими почестями.

З метою вшанування пам'яті Андрія Броварського в Носівській громаді 22 червня 2025 року оголосили день жалоби.