Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Олексія Школьного

 

Школьний

Олексій Васильович

(1980 - 2024)

 

       Народився 21 грудня 1980 року в місті Городня Чернігівської області. Тут минули його дитячі і шкільні роки.

Після закінчення школи працював у лісових господарствах Київщини, останній час – у Обухівському лісництві.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення Олексій Школьний долучився до оборонців України. У січні 2023 року він був призваний за загальною мобілізацією в частину А 4773, де служив на посаді радіотелефоніста польового взводу зв’язку роти зв’язку командного пункту. Разом з побратимами мужньо боронив східні кордони держави.

Загинув в бою 15 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.

Попрощалися та поховали Олексія Школьного на кладовищі "Піски" у рідній Городні з усіма військовими почестями.

24 лютого 2024 року в Городні оголошено Днем жалоби за загиблим Героєм.

Указом Президента України № 29/2025 від 14 січня 2025 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі, солдата Школьного Олексія Васильовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Андрія Пойди

 

Пойда

Андрій Віталійович

(2001 - 2024)

Народився 8 грудня 2001 року в селищі Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області. В дитинстві з родиною переїхав до села Ковпита Чернігівського району (Михайло-Коцюбинська територіальна громада) .

Після закінчення ковпитської школи-гімназії у 2019 році влаштувався на роботу.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення долучився до Збройних Сил України. Від 2023 року боронив Батьківщину у складі окремої механізованої бригади на східних кордонах держави. Солдат.

Загинув 18 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Поховали 22-річного бійця на кладовищі села Ковпита з усіма військовими почестями.

 

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Іллі Баланюка

 

Баланюк

Ілля Сергійович

(1996 - 2025)

 

     Народився 27 листопада 1996 року в місті Ніжин Чернігівської області.

Навчався у Ніжинській школі-гімназії №3, а потім у 35-му училищі (Ніжинський професійний аграрний ліцей).

У 2014 році за призововом долучився  до лав Збройних Сил України.

Після демобілізації працював на Ніжинському консервному комбінаті, від 2021 року  - слюсарем на комунальному підприємстві «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства». За місцем роботи Іллю згадують як відповідального і старанного працівника, надійного товариша.

З першого дня повномасштабного вторгнення Ілля став на захист нашої держави у складі 163 батальйону ТРО. Обороняв рідне місто. Потім у лавах Збройних Сил України воював на сході України: у 2022 році боронив Бахмут, у 2023-му — Кліщіївку. Під час запеклих боїв на Донеччині отримав важкі поранення.

Після лікування у 2024 році пройшов офіцерські курси і повернувся на передову. Молодший сержант. Командир відділення 80-ї десантно-штурмової бригади.

Загинув 28 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання.

Попрощалися з Героєм 6 березня у Соборі Всіх Святих та поховали загиблого у рідному Ніжині на Овдіївському кладовищі з усіма військовими почестями.

 

Пам’яті захисника України уродженця Чернігова Юрія Мозгового

 

Мозговий

Юрій

(1982 - 2024)

 

       Народився 8 вересня 1982 року в місті Чернігові. Тут Юрій мешкав усе подальше життя.

У 1997 році після закінчення навчання в школі, вступив до ПТУ №5 (нині Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту №5), де вивчився на слюсаря по ремонту залізничних колій.

Вищу освіту здобув у Чернігівському державному педагогічному університеті, де вчився за спеціальністю "Вчитель трудового навчання та інформатики".

У 2005 році після закінчення вишу влаштувався працювати в ПТУ №5 майстром в групу електриків. Надалі працював електриком.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення долучився до лав Збройних сил України. Служив на посаді "Номера обслуги мінометного взводу мінометної батареї". Солдат. Спочатку перебував у Корюківському районі на Чернігівщині, потім був спрямований на оборону Донеччини.

Загинув 8 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Попрощалися та поховали загиблого захисника в Чернігові на кладовищі "Яцево".

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Павла Соснова

 

Соснов

Павло Олексійович

(2000 - 2024)

 

       Народився 28 серпня 2000 року в селі Радомка Корюківського району Чернігівської області (нині Холминська громада).

У 2007 році пішов до першого класу місцевої школи, Після закінчення школи у 2017 році вступив до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту, де опановував професію електромонтажника.

Проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України.

В умовах повномасштабного вторгнення у вересні 2023 року був мобілізований до лав оборонців України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А0281 на посаді старшого стрільця.

Загинув 1 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Житлівка Сєверодонецького району Луганської області,

Указом Президента України посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком "За вірність народу України" І ступеня.

Попрощалися та поховали 23-річного захисника на кладовищі рідного села з усіма військовими почестями.

У загиблого залишилися батьки, сестра і брат. Власної родини чоловік створити не встиг.

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Володимира Бойка

 

Бойко

Володимир Миколайович 

(1975 - 2024)

 

       Народився 20 серпня 1975 року в місті Носівка Ніжинського району Чернігівської області.

Навчався у міській школі №2. Після закінчення школи вивчився на водія, працював на цукровому заводі, інших підприємствах. Зарекомендував себе відповідальним і кваліфікованим працівником.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення у березні 2022 року долучився до лав Збройних Сил України. Сержант.

Загинув військовослужбовець 3 травня 2024 року при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Табаївка на Харківщині внаслідок ракетно-артилерійського ураження та БПЛА типу «Ланцет».

Офіційного підтвердження загибелі військовослужбовця через проведення відповідної експертизи поки не було. Понад рік родина чекала на спростування або на підтвердження інформації. У травні 2025 року все остаточно з'ясувалося: Володимир загинув.

Поховали воїна на кладовищі у рідній Носівці з усіма військовими почестями.

 

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Ігоря Шостака

 

Шостак

Ігор Михайлович

(1986 - 2025)

 

       Ігор Шостак народився 21 серпня 1986 року в селищі Короп Чернігівської області.

Закінчив Коропську школу. Навчався на менеджера-економіста.

Працював на СТО у Києві. Згодом розпочав власну справу – займався професійним фарбуванням авто та автоперевезенням.

Разом із родиною мешкав на Київщині.

З початком повномасштабного ворожого вторгнення хотів доєднатися до оборонців держави, щоб зі зброєю в руках стояти на захисті своєї Батьківщини, проте тоді через відсутність досвіду строкової служби його не взяли.

Ігор усіляко намагався бути корисним українському війську та цивільним, тому активно займався волонтерською діяльністю на теренах усієї України.

Згодом він став до служби у військах спеціального призначення.  Три роки відважно боровся з ворогом. Мав позивний «Termit».

Загинув Ігор Шостак 12 серпня 2025 року на Харківщині під час виконання бойового завдання, куди він поїхав, замінивши побратима.

Прощання із Героєм на Київщині, де захисник проживав зі своєю сім’єю.