Пам'яті захисника України уродженця Чернігівської області Євгенія Баранова

 

Баранов

Євгеній Вікторович

(1992 - 2026)

Народився 4 листопада 1992 року у Сосниці Чернігівської області.

Навчався у Сосницькій гімназії ім. О.П. Довженка.

З 2011 по 2013 рік проходив строкову військову службу у військових частинах А1414 – курсант та А1815 – механік-водій.

Брав участь в Антитерористичній операції, воював на сході України. Нагороджений медаллю «Учасник АТО».

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення в Україну Євгеній Баранов 19 травня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації. Служив на посаді старшого стрільця-вогнеметника.

Загинув 29 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

Поховали полеглого захисника України на Алеї Героїв центрального кладовища у рідній Сосниці з усіма військовими почестями.

13 лютого у Сосницькій громаді оголосили День жалоби.

Пам'яті захисника України уродженця міста-Героя Чернігова Георгія Лисенка

ГЕРОЙ УКРАЇНИ

Лисенко

Георгій Сергійович

(1997 - 2022)

 

     Народився 27 жовтня 1997 року у місті Чернігів.

Навчався у Чернігівському ліцеї № 15 та Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

У 2017 році закінчив Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Впродовж 2019 – 2022 років брав участь в операції Об’єднаних Сил (ООС) на посаді офіцера інформаційно-аналітичної групи. Готував інформаційні документи та довідкові матеріали, що використовувалися командуванням для прийняття рішень щодо для практичного застосування сил і засобів.

На початку широкомасштабної ворожої війни проти України брав безпосередню участь в обороні Києва від російських окупаційних військ. Після поразки та відступу противника від столиці, у травні 2022 року Георгій Лисенко був відряджений до Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України. З перших днів проходження служби у підрозділі був залучений до планування бойового застосування більшості зведених груп.

Виконував бойові завдання (ведення розвідки, штурмові дії, евакуація цивільного населення) як командир зведеної групи на Запорізькому та Луганському напрямках. У липні 2022 року під час штурму двічі отримав вогнепальне поранення. Після лікування повернувся до виконання завдань. У жовтні 2022 року під час штурму позицій противника особисто знищив одну одиницю ворожої техніки та близько відділення ворожої живої сили.

Під час виконання завдань у Бахмуті особисто проводив евакуацію цивільного населення з-під артилерійських обстрілів, надаючи при цьому постраждалим першу медичну допомогу. У подальшому виконував бойові завдання на лінії зіткнення поблизу Торецька.

7 листопада 2022 року групі під командуванням майора Георгія Лисенка було поставлено завдання деблокувати і забезпечити відхід підрозділу Національної гвардії України, який потрапив в оточення. У ході просування група потрапила під вогонь ворожих танків. Для порятунку життя побратимів та забезпечення відходу групи Георгій викликав вогонь на себе. Загинув внаслідок розриву снаряда від отриманого осколкового поранення, яке виявилося несумісним з життям.

Похований захисник у  рідному Чернігові з усіма військовими почестями.

Указом Президента України від 12 квітня 2023 року №209/2023 Георгію Лисенку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Нагороду мати Георгія отримала з рук Президента України Володимира Зеленського 24 серпня 2023 року у м. Києві під час урочистостей з нагоди Дня незалежності України.

22 червня 2026 року у місті Чернігів вулицю та провулок Олени Білевич перейменували на честь Героя України Георгія Лисенка

Богдан Гаврилишин: Людина, яка змінила світ (до 100-річчя від дня народження)

 

   

      Богдан Дмитрович Гаврилишин (19 жовтня 1926 — 24 жовтня 2016) — видатний український, канадський та швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, доктор філософії Женевського університету та дійсний член Римського клубу. Його життєвий шлях є прикладом неймовірної стійкості: пройшовши через табори біженців та роботу лісорубом у Канаді, він став науковцем світового рівня, керівником престижної європейської бізнес-школи та авторитетним радником урядів і президентів.

 

Коротка біографія

 

• Дитинство та юність: Народився в містечку Коропець (Тернопільська область). У 1937 році приєднався до скаутської організації «Пласт», відданість якій зберіг на все життя. Наприкінці Другої світової війни був примусово вивезений до Німеччини, а після її завершення перебував у таборі для переміщених осіб, де здобув середню освіту.
• Канадський період: У 1947 році емігрував до Канади. Спочатку працював лісорубом та офіціантом, але завдяки наполегливості став першим повоєнним емігрантом, який вступив до Університету Торонто. Там він здобув дипломи бакалавра (1952) та магістра (1954) за спеціальністю інженер-механік.
• Швейцарський період та світове визнання: З 1957 року навчався в Міжнародному інституті менеджменту (IMI) в Женеві. Протягом 18 років (1968–1986) очолював цей престижний заклад, перетворивши його на один із найвпливовіших центрів бізнес-освіти в Європі. У 1976 році здобув ступінь Ph.D. з економіки у Женевському університеті. За своє життя Богдан Гаврилишин відвідав понад 90 країн світу.
• Повернення в Україну: Після відновлення незалежності України активно долучився до розбудови держави. Протягом багатьох років працював радником першого Президента України, кількох голів Верховної Ради та прем'єр-міністрів. Помер 24 жовтня 2016 року в Києві у віці 90 років.

 

Головні досягнення та спадщина

 

       Богдан Гаврилишин залишив по собі масштабний слід у світовій економічній науці, міжнародній дипломатії та українському державотворенні:

• Співзасновник Давоського форуму: Він стояв біля витоків створення Всесвітнього економічного форуму в Давосі, який сьогодні є головним майданчиком для дискусій світових лідерів та бізнес-еліти.
• Член Римського клубу: Став першим українцем, якого прийняли до цієї авторитетної глобальної аналітичної організації.
• Заснування МІМ-Київ: У 1990 році ініціював створення Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ) — першої бізнес-школи на території колишнього СРСР, яка готувала управлінців нового покоління.
• Створення фондів: Заснував благодійний фонд «Відродження» (1990 рік) та особистий Фонд Родини Богдана Гаврилишина (2010 рік). Останній активно підтримує українську молодь через програму «Молодь змінить Україну». Крім того, через фонд «Відродження» він профінансував першу українську антарктичну експедицію (1995).
• Міжнародний консалтинг: Його експертиза мала глобальний вплив — він консультував уряди країн на різних континентах, зокрема вплинув на формування економічного консенсусу в Австралії у 1980-х роках та на демократичний перехід в Аргентині.
• Декларація відповідальності людини: У 2014 році створив фундаментальний документ — «Декларацію відповідальності людини», яка складається з 15 універсальних принципів для розвитку особистості та суспільства.

 

       За видатні заслуги Богдан Гаврилишин був нагороджений найвищими державними нагородами України, серед яких Орден Свободи (2016) та Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2005). Його автобіографічна книга «Залишаюсь українцем» стала бестселером та надихаючим дороговказом для багатьох поколінь.

 

       15 принципів Декларації відповідальності людини та чому вони важливі

 

       «Декларація відповідальності людини» — це унікальний документ, створений Богданом Гаврилишиним у 2014 році. Працюючи у міжнародних організаціях, науковець помітив, що світ занадто зосереджений на правах людини, забуваючи про обов'язки. Він був переконаний: без індивідуальної відповідальності ефективне дотримання прав неможливе, а суспільство приречене на кризу.

       Декларація складається з 15 універсальних принципів, які охоплюють усі сфери життя — від особистісного розвитку до ставлення до планети.

15 принципів Декларації

       Кожен принцип сформульований як особисте зобов'язання людини:

1.    Говорити правду: бути чесним із собою та іншими, захищати справедливість і об'єктивність.

2.    Підтримувати здоров'я: дбати про своє фізичне та психічне благополуччя, не шкодити собі шкідливими звичками.

3.    Вчитися: постійно розвиватися, здобувати нові знання та вдосконалювати свої професійні навички протягом усього життя.

4.    Бути компетентним: виконувати свою роботу на найвищому рівні, прагнути до професіоналізму.

5.    Вести себе етично: поважати гідність інших людей, керуватися мораллю у своїх вчинках.

6.    Любити ближніх: проявляти емпатію, допомагати тим, хто цього потребує, без очікування винагороди.

7.    Шанувати батьків: піклуватися про них, бути вдячним за життя та виховання.

8.    Виховувати дітей: забезпечувати їм любов, освіту та прищеплювати правильні людські цінності.

9.    Допомагати громаді: брати активну участь у житті свого міста чи села, сприяти його розвитку.

10.                   Зберігати навколишнє середовище: ощадливо ставитися до природних ресурсів, мінімізувати відходи та берегти біорізноманіття.

11.                   Поважати закони: дотримуватися правил співжиття в державі, навіть якщо ніхто не контролює твої дії.

12.                   Допомагати своїй країні: працювати на її благо, захищати її інтереси та суверенітет.

13.                   Сприяти міжнародному розумінню: поважати культурне та релігійне різноманіття інших народів, уникати ксенофобії.

14.                   Бути відповідальним за людство: усвідомлювати, що дії кожної людини впливають на майбутнє всієї цивілізації.

15.                   Залишати світ кращим, ніж він був: жити так, щоб наступні покоління отримали кращу планету та суспільство.

      

Чому ці принципи важливі?

 

       Богдан Гаврилишин вважав Декларацію своїм найважливішим теоретичним здобутком. Її актуальність зумовлена кількома причинами:

• Баланс між правами та обов'язками: Сучасний світ навчився вимагати прав, але часто ігнорує обов'язки. Декларація відновлює цей баланс, нагадуючи, що свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої.
• Інструмент трансформації суспільства: Гаврилишин вірив, що змінити країну неможливо лише «зверху» за допомогою законів. Справжні зміни починаються «знизу» — коли кожен громадянин бере на себе відповідальність за свій під'їзд, вулицю, роботу та екологію.
• Універсальний етичний компас: Ці принципи не прив'язані до конкретної релігії, політичної ідеології чи національності. Вони зрозумілі підлітку в Україні, бізнесмену в Швейцарії та фермеру в Африці.
• Визнання на державному рівні: З 2021 року в Україні офіційно встановлено Всеукраїнський день відповідальності людини, який відзначається щорічно 19 жовтня (у день народження Богдана Гаврилишина). Це підкреслює важливість його філософії для формування нової української політичної нації.

 

Робота Богдана Гаврилишина як радника президентів України та ключові реформи, які він пропонував

 

       Після відновлення незалежності України у 1991 році Богдан Гаврилишин став одним із найважливіших іноземних консультантів для української влади. Він безкоштовно працював радником першого Президента України Леоніда Кравчука, а згодом консультував Леоніда Кучму та Віктора Ющенка. Окрім цього, він був радником трьох прем'єр-міністрів, чотирьох голів Верховної Ради, а також очолював Консультативно-дорадчу раду при Президії парламенту (1991–1998). Проте його досвід взаємодії з найвищими посадовцями був складним.

       Ключові реформи та ідеї, які пропонував Богдан Гаврилишин

Гаврилишин не просто пропонував косметичні зміни — він наполягав на фундаментальній трансформації всієї державної системи. Його головні пропозиції та реформаторські ідеї включали:

1. «10 правил ринкової економіки» (1993 рік)

Аналізуючи перші роки незалежності, Гаврилишин бачив, що колишня радянська номенклатура взагалі не розуміє законів вільного ринку.

• Реформа: У 1993 році він власноруч написав і передав Президенту Леоніду Кравчуку короткий документ із 10 тезами. У ньому він пояснював базові принципи: як працює приватна власність, чому важлива демонополізація ринків, як стримувати інфляцію та залучати іноземні інвестиції для модернізації виробництва. Проте більшість із цих порад тодішній уряд проігнорував, обравши шлях повільної «номенклатурної» приватизації.

2. Професіоналізація державного апарату та бізнес-освіта

Гаврилишин наголошував, що державою не можуть керувати непрофесійні люди. Кадрова реформа була його головним пріоритетом.

Реформа: Замість тривалих спроб переучувати старих радянських чиновників, він запропонував створити інституції для виховання нової еліти. Наслідком цієї ідеї стало заснування Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ), який став першою бізнес-школою європейського зразка в країні, а згодом — Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) для аналізу державної політики.

3. Перехід від «реформ» до «повної трансформації» країни

В останні роки життя економіст критикував саме слово «реформа». На його думку, неможливо реформувати неефективну, прогнилу систему — її потрібно повністю замінити.

• Реформа: Він пропонував взяти за основу успішну модель Австрії або скандинавських країн (таких як Норвегія), де поєднуються висока соціальна відповідальність держави, капіталістична економіка, сильне місцеве самоврядування та сувора екологічна політика. Він пропонував повністю переписати архітектуру українських інституцій за європейським зразком.

4. Децентралізація та ставка на місцеві громади

Задовго до того, як в Україні офіційно стартувала реформа децентралізації, Богдан Гаврилишин доводив, що надмірна концентрація влади та грошей у Києві душить країну.

• Реформа: Він наполягав на передачі бюджетних повноважень та ухвалення рішень на місця — у міста та села (громади). Він стверджував, що люди на місцях краще знають свої потреби і набагато ефективніше контролюють місцевих чиновників, ніж центральні органи влади.

5. Радикальна зміна поколінь при владі

Зрештою, розчарувавшись у перших поколіннях українських політиків, Гаврилишин дійшов висновку, що реформи гальмуються через менталітет «Homo Sovieticus» (радянської людини), який домінував у владних кабінетах.

• Реформа: Його головною пропозицією стало усунення старої номенклатури від управління країною та штучне заведення у владу молодих людей, які здобули освіту на Заході або виросли у вільній Україні. Саме під цю реформаторську ідею у 2012 році він створив програму «Молодь змінить Україну», фінансуючи вивчення досвіду європейських міністерств та муніципалітетів українськими активістами, щоб вони поверталися і змінювали державний сектор.

 

Підсумок досвіду: Богдан Гаврилишин часто повторював фразу: «Я був радником, якого не дуже слухали». Попри те, що лідери 90-х та 200-х років охоче фотографувалися зі всесвітньо відомим економістом, вони рідко наважувалися на впровадження його радикальних ринкових та інституційних порад. Це змусило мислителя спрямувати всю свою енергію та капітал не на роботу з чиновниками, а на виховання нової української молоді.

 

Ключові програми та діяльність для молоді

 

• «Молодь змінить Україну» / «Молодь змі(ц)нює Україну» — флагманська програма фонду, спрямована на трансформацію країни через навчання прогресивних лідерів. Учасники вивчають проєктний менеджмент, посилюють оргспроможність своїх громад та мають можливість виграти малі гранти чи відправитися у навчальні поїздки до країн Європи (Австрія, Німеччина, Норвегія тощо) для дослідження передового досвіду. В умовах війни програма адаптована для підтримки ветеранів, ВПО та відновлення культурних пам'яток.
•  «Молодіжний делегат України до ООН» — унікальна ініціатива молодіжної дипломатії, яка дозволяє представникам української молоді офіційно входити до складу делегації України на Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Програма активізує участь молоді в міжнародній політиці та адвокатує українські інтереси на світовій арені.
• «Креативна молодь змінить Україну» — інтенсивний курс з проєктного менеджменту та дизайн-мислення для творчої спільноти. Програма допомагає локальним менеджерам, підприємцям та культурним діячам створювати успішні ціннісно-орієнтовані проєкти й ефективно залучати під них фінансування

 

       Як Фонд Гаврилишина інтегрує ці принципи у свої освітні програми для молоді?

 

       Фонд родини Богдана Гаврилишина (БФБГ) перетворив теоретичні постулати Декларації на практичний інструмент виховання нової генерації українців. Оскільки Богдан Гаврилишин вірив, що саме молодь віком від 20 до 35 років здатна трансформувати країну, усі освітні програми фонду побудовані навколо концепції відповідального лідерства.

       Фонд інтегрує ці принципи через кілька ключових напрямів та проєктів:

1. Програма «Молодь змінить Україну» (МЗУ)

       Це флагманська програма фонду, яка виховує політичну та бізнес-еліту нової якості. Принципи Декларації інтегровані в неї на кожному етапі:

• Критерій відбору: Претенденти на участь у програмі оцінюються не лише за успішністю чи знанням мов, а й за рівнем соціальної відповідальності та готовності змінювати свою громаду.
• Практична реалізація (Принципи 4, 9, 12): Учасники об'єднуються в команди, вивчають досвід успішних європейських країн (Австрія, Німеччина, Норвегія тощо) та розробляють власні проєкти трансформацій для України в сферах державного управління, екології, бізнесу чи соціального сектору.

2. Амбасадори та молодіжні ради (Принципи 9, 14, 15)

       Фонд створив мережу випускників та активістів, які стають Амбасадорами відповідальності. Вони:

• Проводять інтерактивні лекції, воркшопи та уроки відповідальності в школах та університетах по всій Україні.
• Організовують локальні екологічні акції, благодійні ініціативи та культурні проєкти, демонструючи відповідальність на практиці.

3. Марафон відповідальності та Всеукраїнський день відповідальності людини

       Щорічно до 19 жовтня (дня народження Богдана Гаврилишина та офіційного свята) фонд запускає масштабні всеукраїнські флешмоби:

• «Марафон відповідальності»: Молодь, громадські організації та бізнес діляться в соцмережах своїми історіями про те, яку саме з 15 тез Декларації вони виконали (наприклад: посадили дерево, допомогли ветеранам, провели безкоштовний навчальний курс).
• Залучення шкіл: Фонд розробляє та безкоштовно поширює методичні матеріали, інтерактивні ігри та сценарії «Уроків відповідальності» для вчителів, щоб закладати ці цінності дітям змалечку.

4. Інтеграція через особистісний розвиток і менторство (Принципи 3, 5, 6)

       Навчання у програмах фонду — це не просто сухі лекції з економіки чи менеджменту. Велику увагу приділяють ментальному та етичному вихованню:

• Учасників навчають етичного лідерства, де успіх вимірюється не кількістю зароблених грошей чи отриманою владою, а користю, яку лідер приносить суспільству.
• Стимулюється постійне самонавчання (Принцип 3) та взаємодопомога всередині спільноти випускників, яка налічує вже тисячі змінотворців по всій Україні.

       Завдяки цим програмам Декларація Гаврилишина перестала бути просто текстом у рамці — вона стала живим життєвим орієнтиром для тисяч молодих українських лідерів, які сьогодні працюють у державних органах, бізнесі та волонтерському секторі.

 

Дороговкази Богдана Гаврилишина

1.    Кожен громадянин, громадянка, які знають українську мову, а це переважна більшість населення, особливо молоде покоління, повинні ПОЧИНАТИ РОЗМОВУ БУДЬ-ДЕ, БУДЬ З КИМ, БАЙДУЖЕ ПРО ЩО УКРАЇНСЬКОЮ. Тоді їхні співрозмовники будуть відповідати українською і, як показує мій досвід, робитимуть це радо, навіть з усмішкою. Таким чином ми звільнимо самих себе від застарілих стереотипів, спілкуватися українською мовою стане для всіх нормально і легітимно.

2.    Коли вчишся, найважливіше засвоїти хоча б дві різні галузі. Вузькі спеціалісти необхідні, але люди, які усвідомлюють межі якої-небудь діяльності, які можуть подивитися на ситуацію, проблему, виклики з двох, а ще краще – з кількох сторін знання, багато мудріші й можуть приймати кращі рішення.

3.    Допомогти реалізовувати рішення – це важливо, але значно важливіше – навчити людей вирішувати самостійно, як виконувати поставлене перед ними завдання. Вони будуть більш зацікавлені, творчі, віддані.

4.    Варто ставити себе на місце інших людей, особливо коли вони з інших країн, цивілізацій. Треба намагатися зрозуміти, чому вони вірять у те, в що вірять, і діють так, як діють.

5.    Працюючи в науці, в бізнесі, політиці, соціальній сфері, ми повинні обирати ті види діяльності, в яких наші знання, досвід, особисте ставлення поєднуються і дають значний ефект у створенні нового й корисного.

6.    Підтримуй своє здоров’я в якнайкращому стані, щоб не обтяжувати суспільство витратами на твоє лікування.

7.    Просування у нашому особистісному розвитку йде від знання до розуміння і врешті до мудрості. І саме завдяки мудрості ми можемо розвиватися, вчитись мистецтва життя. Ключовими елементами цього мистецтва є здатність суміщати те, що ми хочемо, з тим, що можемо, роботу й сім’ю, раціональне й емоційне в нас, особисті досягнення і вплив на життя людей поряд з нами з метою зробити його кращим, повнішим і щасливішим. Мистецтво життя — це пошук гармонії, уникання конфліктів – внутрішніх і з іншими. Вчитися, мріяти, діяти. З ентузіазмом, оптимізмом, захопленням.

8.    Якщо ти мрієш про банальні речі, то їх і матимеш, будеш ефективним, але лише в банальних речах.

9.    Треба інколи мати трохи щастя. Треба бути в доброму місці в добрий час. Складно, непередбачувано? А знаєте, я думаю, що щастя можна викликати, що його можна спровокувати. Усе просто – для цього треба справді буйно мріяти! Не треба починати з якихось бізнес-планів, стратегій. Усе це змушує мислити у певних рамках. Мрійте собі сміливо! І ще одна передумова успіху – це цікавість. Треба вчитися увесь час. І третє – слід мати якісь ясні, чисті принципи поведінки. Треба вибрати для себе певний спосіб, розуміти, що важливе для вас і чого ви хочете досягнути. Треба мати власну візію і ясне бачення. Треба бути чесним, говорити правду. І лише правду. Якщо не виходить, то треба просто уникати казати правду (хоча це буває боляче), але ніколи не брехати, не казати неправду. Треба вміти давати натхнення іншим, вміти їх запалити і мобілізувати.

10.Ми [українці] могли би багато чого зробити для світу, бо він загалом хворий. Недуга – це коли людина не має жодної духовної цінності. Збереглися тільки матеріальні. А ми не такі.

11.Я всім це повторюю: починайте з великих мрій! Думайте не тільки про те, які наступні капці купити! Вірте у свої сили – вирішите щось зробити, то навчитеся і зробите. Але найперше – мрія!

12.Обов’язки людини:

 до сім’ї:

• бережи культурну спадщину своїх предків;
• стався до батьків із любов’ю та повагою, за потреби допомагай їм;
• стався до братів і сестер, як до найкращих друзів.

 батьків до дітей:

• люби своїх дітей, виховуй у них етичні та моральні цінності;
• сприяй їхній освіті та розвитку їхніх талантів й особистостей, виховуй їх як вільних людей.

 до суспільства:

• допомагай суспільству бути ефективним у наданні таких послуг, як початкова освіта, охорона здоров’я, соціальні послуги;
• сприяй добробуту всіх членів суспільства;
• зберігаючи свою ідентичність, будь свідомою частиною всієї світової спільноти.

до довкілля:

• економно та розумно використовуй усі ресурси, уникай забруднення біосфери;
• допомагай зберегти біологічне та зоологічне різноманіття.

до країни:

• будь законослухняним;
• допомагай своїй країні в рамках власних можливостей підтримувати пріоритет загального блага: повної політичної свободи, адекватного рівня економічного добробуту для всього населення, соціальної справедливості, здорового довкілля.

до майбутніх поколінь:

• залиш навколишнє середовище в кращому стані, ніж отримав: зі збільшеним культурним спадком, цінностями, щоб уможливити майбутні покоління бути більш ефективними в політичній, економічній, соціальній, культурній сферах суспільства.

до світу:

• будь толерантним та стався з повагою до всіх рас, етнічних груп, релігій, мов, звичаїв;
• вивчай різні мови та хоча б базові речі про інші цивілізації;
• сприяй розумінню різних культур, їхніх цінностей для мирної співпраці та чесної торгівлі.

 

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Максима Богдана: інформаційний допис до дня народження воїна

 

Богдан

Максим Вікторович

(1998 - 2026)

 

Народився 12 жовтня 1998 року в селищі Куликівка Чернігівського району Чернігівської області. Тут минули його дитячі і юнацькі роки.

Навчався в місцевої Куликівській школі. Після закінчення 9 класів продовжив навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Строкову службу проходив в легендарній 95-й (Житомирській) окремій десантно-штурмовій бригаді.

У травні 2024 року став на захист Батьківщини у лавах Збройних Сил України.

З того часу пройшов найгарячіші точки фронту. Його бойовий шлях є прикладом справжнього героїзму: брав участь у Курській операції, де був поранений, воював на Покровському напрямку. Останнім місцем служби був Куп'янський напрямок, де Максим Богдан  виконував обов'язки оператора безпілотників.

Загинув військовий 14 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Прощання та поховання відбулося в рідній Куликівці 27 січня 2026 року з усіма військовими почестями.

Окрім батьків, у нього залишилися дружина, син та сестра.

Пам’яті захисника України мешканця Чернігівської області Дмитра Олістратенка: інформаційний допис до дня народження воїна

 

Олістратенко

Дмитро Андрійович

(1994 - 2025)

 

2 жовтня цього року виповнюється 32 роки від дня народження мужнього Захисника України, старшого сержанта Дмитра Андрійовича Олістратенка. Він народився в місті Суми, проте знайшов свій останній спочинок і навіки пов'язав свою долю із Варвинською громадою Чернігівської області, яка стала місцем пам'яті та глибокої шани його подвигу.

Дмитро Олістратенко народився 2 жовтня 1994 року в місті Суми. Там пройшло його дитинство та юність.

Навчався у загальноосвітній школі, згодом у будівельному коледжі (нині Сумський фаховий коледж будівництва та архітектури).

Після закінчення коледжу працював на підприємстві «СУМИХІМПРОМ». Одружився, у злагоді подружжя виховувало доньку.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення у січні  2023 році Дмитро Олістратенко був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Пройшовши крізь запеклі бої на Донеччині, згодом військовий боронив північні кордони на Сумському напрямку у званні старшого сержанта. Після навчання у Німеччині та став командиром танка. Попліч із побратимами він до останнього подиху демонстрував відвагу та вірність присязі.

Загинув 22 липня 2025 року на Сумщині під час виконання бойового завдання внаслідок влучання ворожого дрона в бойову машину.

Тривалий час Дмитро Олістратенко вважався зниклим безвісти. Експертиза ДНК підтвердила найстрашніше — воїн загинув. Його життя обірвалося у віці 30 років.

Поховали Героя 9 лютого 2026 року з усіма військовими почестями в селищі Варва Прилуцького району Чернігівської області, де сьогодні мешкає його дружина та 6-річна донечка.

9 лютого 2026 року у Варвинській громаді було оголошено день жалоби. Влітку 2026 року у селищі також провели заходи з вшанування пам'яті загиблого військовослужбовця.

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Сергія Купрієнка: інформаційний допис до дня народження воїна

Купрієнко

Сергій Вікторович

(1991 - 2025)

 

     Сергій Купрієнко народився 24 вересня 1991 року в смт Ріпки Чернігівської області.

Дитячі і юнацькі роки пройшли в селі Гірськ. Навчався у місцевій школі, після чого здобув професію столяра у Щорському професійному училищі (нині Державний професійно-технічний навчальний заклад "Сновське вище професійне училище лісового господарства").

Проживав із родиною у місті Городня, де працював зварювальником і трактористом на місцевому льонозаводі.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення був мобілізований до лав Збройних Сил України 24 лютого 2025 року.

Загинув 16 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Золотий Колодязь Покровського району на Донеччині. Тривалий час його доля залишалася невідомою, проте згодом за результатами ДНК-експертизи було офіційно підтверджено факт загибелі військовослужбовця.

Похований загиблий воїн 2 січня 2026 року на кладовищі «Піски» у місті Городня з усіма військовими почестями. 2 січня у Городнянській громаді оголошено Днем жалоби.

24 вересня 2026 року, йому мало б виповнитися 35-ть років.

Пам’яті захисника України уродженця Чернігівської області Сергія Войтенка: інформаційний допис до дня народження воїна

 

 

Войтенко

Сергій Віталійович

(1996 -2023)

     Народився 20 вересня 1996 року у смт Короп (нині Новгород-Сіверський район Чернігівська область). Тут навчався і  працював.

Закінчив Коропську загальноосвітню школу ім. Т. Г. Шевченка та місцеву музичну школу. Згодом здобув освіту в Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв.

Працював вчителем музики у Коропській школі, грав у духовому оркестрі.

В умовах повномасштабного ворожого вторгнення із жовтня 2022 року захищав рідну землю від ворога у лавах Збройних Сил України. Служив механіком-радіотехніком взводу управління протитанкового батальйону. Під час служби отримав поранення та важку контузію. За рішенням військово-лікарської комісії проходив тривалу реабілітацію вдома.

Трагічно загинув 26 серпня 2023 року під час відпочинку на березі річки Десна.

Попрощались із загиблим 31 серпня 2023 року та поховали у селі Радичів на кладовищі, де спочивають його рідні, з усіма військовими почестями.

Пам’ять про Сергія Войтенка увічнена на меморіалі загиблим військовим, життя яких пов’язані з селом Радичів, де 17 грудня 2025 року на честь Сергія встановлено меморіальну дошку. Також ім'я мужнього воїна навічно на Алеї Героїв у Коропі.