ГЕРОЇ УКРАЇНИ - УРОДЖЕНЦІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

     Герой України — це найвища державна відзнака в Україні, яку присвоює Президент України за визначні геройські вчинки або трудові досягнення. Героєві України вручається орден «Золота Зірка» за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави — за надзвичайні трудові досягнення.

   У цій публікації зібрано відомості про уродженців Чернігівської області, удостоєних звання Героя України за захист держави.

ПОСТАТІ ВОЇНІВ

Антихович 

Андрій Миколайович

"Соколик"

(1996 - 2022)

     Український військовий льотчик 299-ї БрТА Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2025, посмертно).

     Андрій Антихович народився 21 травня 1996 в Бахмачі Чернігівської області. Закінчив місцеву гімназію, потім Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. 

Вищу освіту здобув у Харківському національному університеті Повітряних сил ім. І. Кожедуба.

Під час російського вторгнення в Україну служив пілотом Су-25 у складі 299-тої бригади тактичної авіації ім. генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова.

У ніч з 23 на 24 лютого 2022 року Андрій перебував на бойовому чергуванні. 26 лютого 2022 року здійснював бойовий виліт на літаку Су-25 на Херсонському напрямку. Виявив ворожі колони та завдав по них успішного вогневого ураження, чим затримав просування противника. При виконанні бойового завдання, штурмовик був збитий засобами ворожого ППО. Андрій Антихович героїчно загинув у віці 25 років.

Нагороди:

·        Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 лютого 2025, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

·        орден «Орден Богдана Хмельницького» III ступеня (18.04.2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

 

Башкінцев 

Дмитро Олексійович

(1988)

     Український військовослужбовець і спортсмен, майор Служби безпеки України, учасник російсько-української війни. Герой України (2023).

   Дмитро Башкінцев народився 11 травня 1988 року в Ічнянському (нині Прилуцькому) районі Чернігівської області. Подальше його життя тісно пов’язане з Черніговом.

Вищу освіту здобув на факультеті фізичного виховання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Виступав за фізкультурно-спортивне товариство «Динамо» та входив до складу національної збірної України з багатоборства тілоохоронців.

Від 2014 року зі зброєю в руках захищає незалежність України.

До початку 2024 року проходив військову службу в окремому загоні спеціального призначення «Омега» Північного Київського територіального управління Національної гвардії України. Водночас входив до складу національної збірної команді України з багатоборства тілоохоронців, виступав за фізкультурно-спортивне товариство «Динамо».

Від 24 лютого 2022 бере участь у відсічі повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну. Дмитро Башкінцев разом із групою виконав низку важливих бойових завдань на території Київської, Харківської, Луганської та Донецької областей. Під час одного з боїв евакуював пораненого з-під перехресного вогню противника.

Нагороди:

·        Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2023) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові;

·        Орден «За мужність» III ст. (5 червня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Благовісний

Вадим Андрійович

(1995-2022)

     Український військовослужбовець, підполковник Повітряних сил Збройних сил України. Герой України (2023, посмертно).

       

     Вадим Благовісний народився 14 вересня 1995 року у селі Перепис Городнянського району (нині — Чернігівського) Чернігівської області.

Закінчив Безуглівську загальну середню школу (2011), Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою (2013), Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Після випуску служив у 299-й бригаді тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова. Був пілотом штурмовика Су-25.

З перших днів повномасштабного вторгнення захищав українське небо від окупантів. Здійснив 95 бойових вильотів під час яких успішно наносив ворогам чисельних втрат. Брав участь у знищенні скупчення броньованої техніки та живої сили противника, складів РАО та паливно-мастильних матеріалів. За майже сотню бойових вильотів знищив близько 100 одиниць броньованої техніки, понад 80 одиниць автотранспортних засобів, близько 40 автоцистерн ПММ та близько 800 чоловік живої сили противника.

Загинув 7 вересня 2022 року у Миколаївській області під час виконання бойового завдання за тиждень до свого 27-річчя. Йому навіки 26.

Нагороди:

·        звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

·        орден Богдана Хмельницького II ступеня (17 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;

·        орден Богдана Хмельницького III ступеня (22 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

 

Гриценко

Марина Віталіївна

«Мері»

(1986 – 2025)

     Українська музейниця і військовослужбовиця, бойовий медик 3-ї окремої штурмової бригади. Герой України (2026, посмертно).

 

     Марина Гриценко народилася 26 травня 1986 року в селищі Ріпки Чернігівського району Чернігівської області.

Закінчила Ріпкинську загальноосвітню школу № 2, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка.

Понад п’ятнадцять років працювала за фахом у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана. У 2021 році обійняла посаду головної зберігачки фондів музею.

На початку повномасштабного ворожого вторгнення у 2022 році, під час облоги Чернігова, Марина разом із донькою понад місяць жила в приміщенні музею, щоб уберегти унікальні експонати від мародерів та підготувати їх для евакуації. За цей подвиг вона була посмертно відзначена європейською нагородою в галузі культурної спадщини Europa Nostra.

У лютому 2023 року добровільно долучилася до лав Збройних Сил України. Спочатку служила в Чернігівській ТрО, а згодом перейшла до Третьої  окремої штурмової бригади (3 ОШБр). Була стрільцем-санітаром та бойовою медикинею 1-го штурмового батальйону. Брала участь в бойових діях на Харківщині та Луганщині, рятуючи поранених побратимів на першій лінії фронту.

Загинула 7 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області внаслідок атаки ворожого безпілотника.

Нагороди:

·        звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (1 жовтня 2026, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

·        Орден «За мужність» III ступеня (1 травня 2025) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку.

 

Дудченко Володимир (посмертно)

Лисенко Георгій (посмертно)

Мацієвський Олександр (посмертно)

Михно Андрій (посмертно)

Міхнюк Олег (посмертно)

Мурашко Данило (посмертно)

Ніколюк Віктор

Носенко Микола (посмертно)

Павлов Георгій (посмертно)

Пацаловський Віталій (посмертно)

Романенко Дмитро (посмертно)

Сенюк Олексій (посмертно)

Степаненко Анатолій (посмертно)

Ткаченко Сергій (посмертно)

Трухан Павло (посмертно)

Хода Леонід (посмертно)

Юдін Денис 

Янколь Леонід (посмертно)