Дослідник української мови (до 130-річчя від дня народження В. М. Ганцова)

 

Всеволод Михайлович Ганцов   народився 25 листопада (7 грудня) 1892 року в місті Чернігові в родині службовця.

Навчався в чернігівській гімназії, яку закінчив із «золотою» медаллю. Далі вчився в Колегії Павла Галагана у Києві, у 1911 році вступив до Петроградського університету (нині С.-Петербург) на історико-філологічний факультет, який закінчив з дипломом першого ступеня. Талановитого випускника залишили при виші професорським стипендіатом на два роки, він викладав на кафедрі та готував наукові праці.

3 1 жовтня 1918 р. Всеволод Ганцов працював у Київському університеті святого Володимира з підвищеною професорською стипендією. 21 лютого 1919 р. почав працювати в Українській академії наук як постійний член i секретар Комісії по складанню академічного словника живої української мови, згодом був керівником Комісії (з червня 1920  по серпень 1929 рр.).

3 1922 р. увійшов до складу науково-дослідної кафедри мовознавства при Київському університеті як науковий співробітник, а з 1925 р. був обраний дійсним членом цієї ж кафедри і керівником її секції української мови. Одночасно Всеволод Ганцов був членом Харківського правопису комісії та автором розділу «Фонетика» у проекті українського правопису. Проводив семінарські заняття з історії української мови, української діалектології й української літературної вимови в Київському інституті народної освіти (1920-1921 рр.), в Археологічному інституті (1923-1924 рр.), в музично-драматичному інституті імені Лисенка (1924 р.). 

Першим розробив сучасну класифікацію діалектів української мови, а також висунув та обгрунтував теорію про їх походження. На думку науковця - українська постала зі злиття двох прадавніх говірок, південних і північних і унаслідок тривалого співжиття носіїв південних і північних діалектів утворилася південно-київська говірка, на основі якої й постала українська літературна мова. Вчений припустив, що не було ніякого "праруського племені" та східнослов'янської єдності і докладав зусиль, щоб довести, що українська мова ближча до південно-слов'янських і західно-слов'янських мов, ніж до російської. 

З грудня 1927-го по лютий 1929-го він перебував у відрядженні у Франції, де працював при Сорбоні. Під час перебування за кордоном Всеволод Михайлович багато спілкувався, мав приватні зустрічі з емігрантами Дорошенком, Лотоцьким, Чикаленком і Прокоповичем.

Після повернення працював на посаді професора Київського інституту народної освіти, займався науковою діяльністю. У 1929 році вченого було заарештовано у сфабрикованій справі "Спілки визволення України" та  засуджено до 8-ми років. У 1938-му ув’язнено ще до 8 років за ту саму "контреволюційну діяльність". Покарання відбував у Соловецькій тюрмі і дивом не потрапив до розстрільних ям Сандармоху. 

За  гратами Ганцов провів понад 16 років, на волю вийшов лише в грудні 1946 року. У 1950 році "як соціально небезпечний елемент" був висланий у Красноярський край.

Повернутися на батьківщину Всеволоду Михайловичу вдалося лише восени 1956-го. Відтоді він мешкав у Чернігові, де  займався підготовкою до друку своїх наукових робіт, а також брав участь в лінгвістичних конференціях. 

Помер у 1979 році, похований у рідному Чернігові. Реабілітований у 1989 р. (посмертно).

На честь всесвітньо відомого мовознавця, уродженця Чернігова Всеволода Ганцова названо вулицю у Чернігові (колишня вул. Жовтнева ).

 

Джерела:

Кулик Н.  Воскреслий із мертвих  / Н. Кулик // Освіта України. - 2018. - 17 верес. - С.14-15

Черкаська Г. "Мовний шкідник" Всеволод Ганцов. - режим доступу.- https://uahistory.com/topics/famous_people/13686

Шевельов Ю. Портрети українських мовознавців / Ю. Шевельов. - Київ: Академія, 2002. - 132 с.