ЗАХИСНИК УКРАЇНИ. ОБОРОНЕЦЬ ЧЕРНІГІВЩИНИ. ОЛЕКСАНДР ЄСИПЕНКО

 

ОЛЕКСАНДР

ГЕНАДІЙОВИЧ

ЄСИПЕНКО

(1996 – 2022)

 

Олександр Єсипенко народився 25 квітня 1996 році в місті Ніжині Чернігівської області. Тут зростав і навчався. Був допитливим, мав неймовірну пам’ять. Любив поезію, знав багато віршів та міг декламувати їх годинами. Був музично обдарованим і добре грав на гітарі.

Після закінчення школи вступив до Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, який закінчив у 2017 році за спеціальністю «психологія». Після закінчення Ніжинського університету продовжив навчання у Сумському вищому артилерійському командному училищі, де отримав звання «молодший лейтенант».

Строкову службу Олександр проходив на Львівщині. Служив на Яворівському військовому полігоні,  який перебуває у підпорядкуванні Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Тут він опанував військову професію мінометника.

Подальший свій життєвий шлях Олександр Єсипенко з армією не пов’язував. Мріяв розпочати власний бізнес, одружитися з коханою дівчиною, у любові ростити і виховувавти дітей.

Проте, війна змінила життєві плани Олександра. Як справжній патріот України, він не міг залишатися осторонь. У перші дні повномасштабного вторгнення в Україну звернувся до військомату у Ніжині, щоб долучитися до оборонців Батьківщини. Поки чекав повістку– включився у волонтерство.

12 березня 2022 року Олександр підписав контракт із Збройними силами України. Через тиждень йому присвоїли звання лейтенанта. Під час служби Олександр зарекомендував себе чесним і відповідальним командиром, який  розумів своїх солдатів, а також сумлінним і відважним воїном та надійним товаришем. Мама згадує про Олександра: «Санька дуже любив життя, був веселим, завжди приходив людям на допомогу. Він був творчою людиною, грав на гітарі і любив вірші. Був дуже відповідальним, турботливим. За своє таке коротке життя він зробив багато добра людям».

Загинув Олександр 30 березня 2022 року під час виїзду на бойове завдання біля с. Велика Дорога на Ніжинщині.

Похований 31 березня 2022 року в рідному місті.

11 квітня 2022 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

ДЕНЬ ВДЯЧНОСТІ ВОЛОНТЕРАМ

       

20 квітня кожного року світ відзначає важливу подію – День вдячності волонтерам. Волонтерський рух виник у Франції у 1920 році, коли молодь організувала добровільне відновлення зруйнованих під час Першої світової ферм. Волонтерством одразу зацікавились інші країни, а вже у 1990-х роках воно дійшло до України. Зараз волонтери активно допомагають українській армії.

Метою Дня вдячності волонтерам є привернення уваги суспільства до волонтерської діяльності, подяка волонтерам за їх відважність, доброту, безкорисливість та щиру допомогу армії, людям, які опинились в скрутному положенні, дітям, тваринам.

В Україні під час війни волонтерський рух продемонстрував усьому світові цю потужну силу, що здатна об’єднувати, організовуватись, допомагати та вирішувати надскладні завдання та протистояти викликам найважчих часів нашої держави. Волонтерських дух охопив значну частину населення, навіть, малі діти, долучилися до волонтеської діяльності. Разом до перемоги!

ГАЗЕТА З УКРАЇНСЬКОГО СХОДУ В ЧЕРНІГОВІ

 

Видання «СХІД now» розроблене для вимушених переселенців з Донеччини та Луганщини командою ВПО, що також зі Сходу України.

"Ідея створення газети виникла ще влітку минулого року. Разом з головою ГО «Маріупольська асоціація жінок «Берегиня» Мариною Пугачовою, яка займається евакуацією людей  зі Сходу у безпечні регіони та за кордон, обговорювали ризики того, що не всі, хто виїхав, захоче повернутися назад. Адже коли активна людина виривається з корінням зі свого середовища, їй спочатку дійсно складно звикнути до нових умов, але згодом обживається і в неї з’являються думки залишитися на новому місці. А хто ж тоді відновлюватиме Донеччину та Луганщину, якщо вони залишаться знелюдненими? І тоді Марина запропонувала створити друковане видання, яке б допомагало активним переселенцям зберігати регіональну ідентичність та інформувало про можливості, що з’являтимуться на малій батьківщині після визволення". 

Ресурс базується на концепції «газета йде за своїм читачем» та надає корисну інформацію про те, як адаптуватися до життя у нових умовах, не втрачаючи своєї регіональної ідентичності.

Всі запрошені журналісти є переселенцями, більшість з них вимушено покинули домівку вдруге. Керівницею проєкту і головною редакторкою є переселенка з Донецька Інна Юр’єва. 

Газета містить повідомлення про новації в українському і міжнародному законодавстві щодо прав та обов’язків переміщених осіб - людей, які через війну змушені покинути свої домівки. Також видання роз'яснює зміни законодавства України щодо ВПО і наводить приклади вирішення нестандартних ситуацій з життя переселенців, біженців, недокументованих осіб.  В замітках розповідається про різні події суспільно-політичного і культурного життя та побутові речі. 

Громадська організація «Маріупольська асоціація жінок “БЕРЕГИНЯ”» передала Чернігівській обласній бібліотеці для молоді перший примірник газети "Схід now".

Бібліотекарі  книгозбірні розуміють важливість підтримки вимушено переміщених осіб і залюбки взялися за популяризацію і розповсюдження нового видання. Газета "Схід now" виходитиме два рази на місяць, її розповсюджуватимуть серед переселенців безоплатно.

Серед наших користувачів є і переселенці зі сходу України - сім'ї з дітьми, які рятуючись від війни, опинилися в нашому місті. 

Для них ця газета як "подих батьківщини", а сукупності питань, які обговорюються авторами, дозволяють переселенцям вирішувати їхні особисті проблеми.

Ознайомитися з новинкою та отримати примірник безоплатно запрошуємо до Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва за адресою: вулиця Молодчого 2 каб. 3,4. 

ВПО надають безкоштовні квитки на потяги. Як скористатися програмою?

 

В Україні запустили програму для внутрішньо переміщених осіб «Благодійний квиток».

Внутрішньо переміщені особи, які опинилися у скрутному фінансовому становищі, можуть отримати квиток на потяг лише за одну гривню.

Переселенці можуть їздити «Укрзалізницею» всього за 1 гривню

Скористатися програмою можна лише за обов’язкової наявності довідки ВПО та не частіше, ніж раз на місяць.

Оформити квиток можна на сайті tickets.ua.

Як отримати «благодійний квиток» за 1 гривню

Щоб отримати квиток, необхідно:

 натиснути кнопку «Благодійний квиток» на сторінці з результатами пошуку поїздів;

обрати необхідний маршрут та доступні місця у вагоні;

підтвердити статус ВПО через застосунок «Дія «(при внесенні даних пасажира);

ввести банківські дані та сплатити 1 грн за квиток;

отримати на електронну пошту підтвердження та сам проїзний документ.

«Благодійний квиток» можна отримати лише на плацкартні місця, у загальний вагон або вагон 2 класу. З додаткових послуг доступне тільки замовлення постільної білизни.

Повна вартість квитків сплачується за рахунок благодійних внесків платформи Tickets.ua, її партнерів та клієнтів. 

Кількість проїзних документів у рамках ініціативи обмежена. Тож у разі, якщо поїздка з тих чи інших причин скасовується, квиток просять повернути через особистий кабінет на сайті. Це дозволить іншим потребуючим скористатись можливістю проїзду за 1 грн.

ЗАХИСНИК УКРАЇНИ. ОЛЕКСАНДР КАЙДАН

 

ОЛЕКСАНДР

СТАНІСЛАВОВИЧ

КАЙДАН

(1970 - 2023)

 

Народився 13 квітня 1970 року в населеному пункті Куяр (нині Республіка Марій Ел, Росія) у родині військовослужбовців. Згодом разом з сім'єю переїхав до Чернігова.

У 1985 році Олександр закінчив ЗОШ №31, а після неї - професійно-технічне училище №5.

Впродовж 1988-1990 років Олександр проходив строкову військову службу, потім працював у Чернігівському  КП "ЖЕК-10".

У березні 2022 року долучився до оборонців України. Службу ніс в одному з підрозділів військової частини А4787. Сержант. Разом з побратимами більше року давав гідну відсіч окупаційним військам.

25 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Донеччини Олександр загинув.

Провели в останню путь захисника Батьківщини 4 квітня в Катерининському кафедральному соборі, поховали на кладовищі "Яцево" з усіма військовими почестями.

ЗАХИСНИК УКРАЇНИ. ЄВГЕН ЗАКАЛЮЖНИЙ

 

ЄВГЕН

ГРИГОРОВИЧ

ЗАКАЛЮЖНИЙ

(1979 - 2022)

 

Народився 8 квітня 1979 у  селі Володькова  Дівиця Ніжинського району Чернігівської області (нині Носівська територіальна громада).

У 1996 році Євген закінчив місцеву загальноосвітню школу і вирішив вступати до  Ніжинського педагогічного університету імені М. Гоголя. Після року навчання вирішив пов'язати своє життя з армією та долучитися до десантних військ, тож потрапив на строкову службу у місто Болград Одеської області.

У 1999 році він брав участь у миротворчій місії в Югославії, а у період з 2000-2002 років проходив військову службу за контрактом у Житомирі.

З початком Революції Гідності та бойових дій на Сході України Євгеній знов повернувся до лав Збройних Сил України, щоб зі зброєю в руках давати відсіч загарбникам. Сержант.

Брав участь в АТО-ООС на сході України. Пройшов усі гарячі точки. Обороняв Донецький аеропорт. 

Отримав серйозне поранення. Разом з побратимом, також вавжко пораненим, повзли 5 годин 200-250 метрів по снігу злітної смуги під вогнем гранатометів, мінометів, пострілів снайперів, виходячи із оточення.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (31.7.2015).

Після лікування та реабілітації, у 2015 році був демобілізований. А у 2018-му Євген знову підписав контракт зі Збройними Силами України.

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній Закалюжний  добровольцем пішов боронити рідну землю. Служив  навідником у 15-му окремому мотопіхотному батальйоні.

14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав осколкові поранення, несумісні з життям.

Вдома на нього чекали батьки та брат.

Поховали захисника України 28 травня 2022 на кладовищі (Миколаївське) рідної Володькової Дівиці з усіма військовими почестями.

ЗАХИСНИК УКРАЇНИ. ЮРІЙ БУШКО

 

ЮРІЙ

МИХАЙЛОВИЧ

БУШКО

(1983-2022)

 

Народився 2 квітня 1983 року у смт Куликівці Чернігівської області.

У березні 2022 року чоловік долучився до оборонців Батьківщини. Потрапив на службу до військової частини А1937 на посаду гранатометника. Солдат.

Служив на сході України. Разом з побратимами майже рік віддано боронив Україну.

Загинув 7 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Попрощалися з воїном 9 березня в у Куликівка. Краяни на колінах зустрічали і проводжали воїна до місця його останнього спочинку.

Поховали захисника на кладовищі рідної Куликівки.