ЗАХИСНИК УКРАЇНИ. ОБОРОНЕЦЬ ЧЕРНІГОВА. ОЛЕКСАНДР КОСТЮК

 


ОЛЕКСАНДР
МИХАЙЛОВИЧ
КОСТЮК

(1981 - 2023)

 

Народився 12 червня 1981 року в Чернігові. Сашко мав спокійний і врівноважений характер та змалку проявляв хист до техніки.

Навчався у Чернігівській школі №31. Після закінчення школи  продовжив навчання у Дегтярівському професійно-технічному училищі. 

Проходив строкову службу в армії, служив - у Президентському полку в Києві. Демобілізувався, одружився. Олександру був 21 рік, коли в нього народився Дмитро. Попри юний вік, Сашко проводив із сином весь вільний час.

Працював водієм на маршруті №30, потім – на рейсі Чернігів–Київ. Згодом розвозив хліб у дитячі садочки та магазини на Чернігівщині. Був водієм на станції технічного обслуговування. Розумівся на автосправі, мав "золоті" руки, якими приводив до ладу будь-яке авто. Згодом відкрив власну майстерню по ремонту автомобілей.

Одразу після початку повномасштабної війни Олександр Костюк разом з сином Дмитром  стали на захист рідного Чернігова, долучившись до 119 бригади ТрО. Спочатку у складі одного з підрозділів військової частини А7333 служили в мікрорайоні Масани, а потім - біля Киїнки. Олександр з Дмитром несли службу на блокпостах, підвозили снаряди. 

Після відступу ворога з Чернігівщини батько з сином пройшли курси бойової підготовки в Гончарівському та стали інструкторами, щоб ділилися набутим досвідом з менш досвідченими бійцями. Серед товаришів вони користувалися повагою і авторитетом. 

Після навчання чоловікам надійшов наказ про переміщення на Східний напрямок, командування запропонувало одному з сім’ї залишитись у Чернігові, але батько з сином вирішили не розлучатися. 

Впродовж трьох місяців родина Костюків гідно давала  відсіч загарбникам на Луганщині. А були вони там, де найбільш  гаряче.

Олександр розумівся на грамотному облаштуванні своїх позицій, не губився в екстрених випадках і завжди прораховував усе наперед. На кожній позиції він дивився, куди можна сховатися, якщо раптом буде обстріл. Його уважність неодноразово рятувала життя бійців. "З ним можна йти в розвідку", - вважали побратими.

У березні 2023 року Білогорівка, що на Луганщині та територія навколо неї,  залишалася в епіцентрі бойових дій. Ворог там наносив значні артилерійські ураження. Чернігівці Олександр і Дмитро Костюки обороняли позицію саме поблизу Білогорівки. 19-го березня ворог атакував та вів інтенсивний артилерійський обстріл всієї території. Українські бійці зійшлися в жорстокому бою з нападниками. Сили ворога переважали у кількості і мали тактичну перевагу. Батько з сином усвідомили, що живими скоріш за все не вийдуть, проявили мужність і обороняли позицію до останнього подиху. Костюк молодший отримав важке поранення. Батько намагався врятувати сина, переніс його до більш безпечного місця, прикривав собою, але ворог накрив обох шквальним вогнем. Батько й син загинули в один день. Їх тіла лежали поряд, посічені осколками. 

Олександр героїчно загинув, але встиг своєчасно повідомити своїх про спробу противника прорвати оборону. Тоді, ворожу атаку було відбито, окупаційне військо було частково знищено і змушене відступити. 

Попрощалися з Олександром та Дмитром Костюками 29 березня  у Катерининській церкві та поховали їх обох на кладовищі "Яцево" з усіма військовими почестями. 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ГОЛОДНИЙ РІК, МОВ ЧОРНА ХМАРА, НАД КРАЄМ ЗМОРЕНИМ ЛІТАВ: ДО 90-РІЧЧЯ ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ В УКРАЇНІ

Крим – це Україна: до Дня спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

10 років війни: хронологія нашої боротьби та спротиву (до10-ї річниці російсько-української війни (14 квітня 2014))