Пам'яті захисника України уродженця Чернігівської області Олексія Ятченка

 


Олексій

Сергійович

Ятченко

(2001 – 2023)

 

Народився 12 березня 2001 року.

Навчався в Чернігівській школі імені Ю.М.Коцюбинського, потім в Чернігівському центрі професійно-технічної освіти, де опанував професію кухаря. Працював за фахом.

Із перших днів повномасштабної війни долучився до лав територіальної самооборони Києва. Разом з товаришами на одному з блокпостів в Святошинському районі перевіряв документи громадян і транспорт на наявність заборонених предметів. Пізніше тримав оборону в іншому районі Києва, Виноградарі.

У червні 2022-го вступив до лав Збройних Сил України. Служив у складі 131 батальйону ТРО ЗСУ 112 бригади в підрозділі військової частини А7297 на посаді стрільця-помічника гранатометника. З вересня 2022 року по лютий 2023 року, служив на Донеччині, в районі Сріблянського лісу. Завжди виконував накази командирів, був відповідальним бійцем і надійним товаришем. Мав позивним «Тихий».

Під час виконання бойових завдань отримав травмування – контузію (повторно). Проходив лікування. Після одуження через декілька тижнів виїхав до Києва, відпочив, тримав оборону київського неба.

17 вересня 2023 року, повернувся до свого підрозділу, який воював на Донеччині, в районі Іванівського-Кліщіївки. Брав участь у штурмових діях, проводив евакуацію поранених та загиблих побратимів.

20 листопада 2023 року виходив на позиції старшим групи і потрапив під ворожий мінометний обстріл. Одна з мін впала поруч з хлопцем, він загинув на місці.

Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві. Поховали у селі Новий Білоус неподалік від Чернігова з усіма військовими почестями.

Матеріал зібрано з відкритих джерел інтернету

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Моє місто - місто Герой (присвячено Чернігову)

Крим – це Україна: до Дня спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

10 років війни: хронологія нашої боротьби та спротиву (до10-ї річниці російсько-української війни (14 квітня 2014))