Всеволод Михайлович Ганцов народився 25
листопада (7 грудня) 1892 року в місті Чернігові в родині службовця.
Навчався в
чернігівській гімназії, яку закінчив із «золотою» медаллю. Далі вчився в Колегії
Павла Галагана у Києві, у 1911 році вступив до Петроградського університету
(нині С.-Петербург) на історико-філологічний факультет, який закінчив з
дипломом першого ступеня. Талановитого випускника залишили при виші професорським стипендіатом на два роки, він викладав на кафедрі та готував наукові праці.
3 1 жовтня 1918 р. Всеволод Ганцов працював у Київському університеті святого
Володимира з підвищеною професорською стипендією. 21 лютого 1919 р. почав
працювати в Українській академії наук як постійний член i секретар Комісії по
складанню академічного словника живої української мови, згодом був керівником
Комісії (з червня 1920 по серпень 1929 рр.).
3 1922 р.
увійшов до складу науково-дослідної кафедри мовознавства при Київському університеті
як науковий співробітник, а з 1925 р. був обраний дійсним членом цієї ж кафедри
і керівником її секції української мови. Одночасно Всеволод Ганцов був членом
Харківського правопису комісії та автором розділу «Фонетика» у проекті
українського правопису. Проводив семінарські заняття з історії
української мови, української діалектології й української літературної вимови в
Київському інституті народної освіти (1920-1921 рр.), в Археологічному
інституті (1923-1924 рр.), в музично-драматичному інституті імені Лисенка (1924
р.).
Першим розробив сучасну класифікацію діалектів української мови, а також висунув
та обгрунтував теорію про їх походження. На думку науковця - українська постала зі злиття
двох прадавніх говірок, південних і північних і унаслідок тривалого співжиття
носіїв південних і північних діалектів утворилася південно-київська говірка, на
основі якої й постала українська літературна мова. Вчений припустив, що не
було ніякого "праруського племені" та східнослов'янської єдності і докладав
зусиль, щоб довести, що українська мова ближча до південно-слов'янських і
західно-слов'янських мов, ніж до російської.
З грудня 1927-го по лютий 1929-го він перебував у відрядженні у Франції, де працював
при Сорбоні. Під час перебування за кордоном Всеволод Михайлович багато спілкувався, мав
приватні зустрічі з емігрантами Дорошенком, Лотоцьким, Чикаленком і
Прокоповичем.
Після
повернення працював на посаді професора Київського інституту народної освіти,
займався науковою діяльністю. У 1929 році вченого було заарештовано у
сфабрикованій справі "Спілки визволення України" та засуджено до
8-ми років. У 1938-му ув’язнено ще до 8 років за ту саму
"контреволюційну діяльність". Покарання відбував у
Соловецькій тюрмі і дивом не потрапив до розстрільних ям Сандармоху.
За гратами
Ганцов провів понад 16 років, на волю вийшов лише в грудні 1946 року. У 1950 році "як соціально небезпечний елемент" був висланий у
Красноярський край.
Повернутися на батьківщину Всеволоду Михайловичу вдалося лише восени 1956-го. Відтоді він мешкав у Чернігові, де займався підготовкою до друку своїх
наукових робіт, а також брав участь в лінгвістичних конференціях.
Помер у 1979 році, похований у рідному
Чернігові. Реабілітований у 1989 р. (посмертно).
На честь
всесвітньо відомого мовознавця, уродженця Чернігова Всеволода Ганцова
названо вулицю у Чернігові (колишня вул. Жовтнева ).
Джерела:
Кулик Н. Воскреслий із
мертвих / Н. Кулик // Освіта України. - 2018. - 17 верес. - С.14-15
Черкаська Г. "Мовний шкідник" Всеволод Ганцов. - режим доступу.- https://uahistory.com/topics/famous_people/13686
Шевельов Ю. Портрети українських
мовознавців / Ю. Шевельов. - Київ: Академія, 2002. - 132 с.